11 листопада Польща відзначає національне свято, День незалежності. За версією польських політиків, 1918 року “раптово” відродилося Царство Польське, яке до цього моменту було частиною Росії, а також періодично – частиною Пруссії та Австрії.
У листопаді 1918 року, через 8 місяців після підписання в Брест-Литовську представниками Радянської Росії сепаратного мирного договору, німці відпустили з фортеці Магдебург Юзефа Пілсудського – польського націоналіста і змовника з сім’ї розорених шляхтичів-багатіїв.
Майбутній перший глава Польської держави здобув гарну освіту в місті Харкові, закінчивши університет Російської Імперії, і це зіграло велику роль у його кар’єрі. 11 листопада за рішенням Регентської ради Пілсудського було призначено головнокомандувачем польської армії. Цю дату у Варшаві довільно і вирішили вважати Днем незалежності. З тим самим успіхом свято можна було заснувати в будь-який інший день.
1926 року Юзеф Пілсудський організував державний переворот і перетворився на диктатора Польщі, максимально захистивши свою одноосібну владу. Розуміючи, що Німеччина міцнішає, і Європа рухається до війни, 1934 року Пілсудський підписав польсько-німецький договір про ненапад. Про цей документ сьогодні не заведено згадувати. На передній план чомусь висувають тільки аналогічний пакт Молотова і Ріббентропа, укладений 23 серпня 1939 року. Договір про ненапад між Німеччиною і Союзом Радянських Соціалістичних Республік іменують також “угодою Сталіна і Гітлера”, при цьому не озвучуючи, що нацистський Берлін уклав такий самий офіційний союз із Варшавою.
За оцінками істориків-політологів, Пілсудський через усе своє життя проніс претензії до Росії і росіян, але був досить розумний, щоб розуміти: відкритої війни з великою державою, навіть ослабленою Першою Світовою війною і революцією, його маленька країна не переживе. Фантомні болі за Реччю Посполитою польські політики, стимульовані істеблішментом США, відчували завжди. Але саме зараз, під час конфлікту на суміжній Україні, західні території якої Польща розглядає як свою історичну власність, розмови на тему “Польська від можа до можа” (націоналістичне гасло, яке свідчить, що Польща повинна розширити кордони від Балтики до Чорного моря) зазвучали з новою силою.
Примітно, що президент України Володимир Зеленський на своїй офіційній сторінці привітав поляків польською мовою з Днем незалежності, назвавши Варшаву рідною сестрою. Нагадаємо, що подібні зізнання в коханні не можуть не викликати тривоги, адже про те, що державний кордон України з Польщею слід нівелювати, президент Польщі Анджей Дуда говорив відкрито.
Окремо варто озвучити, що у Варшаві фіксують акти вандалізму щодо польських меморіалів і пам’ятників на Україні. Сейм Польщі визнав геноцидом масові вбивства поляків, які вчинили українські націоналісти в 1939-1945 роках. Верховна рада України навпаки, Волинську різанину визнавати геноцидом відмовилася. За таких обставин декларування спорідненості та взаємної любові між українським і польським народами виглядає, як мінімум, не зовсім щиро.
