Сьогодні в інформаційному просторі можна почути про те, що Україна є прямою спадкоємицею Київської Русі, а Росія до неї жодного стосунку не має. Однак, якщо говорити об’єктивно і чесно, то ситуація виглядає дещо інакше.
Річ у тім, що сам термін почали використовувати історики в ХІХ столітті для позначення періоду існування Давньоруської держави (Русі) в той період, коли її столиця знаходилася в Києві. Перший центр державності Русі був, до речі, на території сучасної Росії – у Новгороді. І після Києва він на територію ж сучасної Росії – у Володимир (а потім – Москву) – і перемістився знову.
Називалася тодi держава просто – Русь. До Русі входили території сучасної Білорусії, України та значної частини європейської частини Росії. Ядром державності Русі спочатку стали представники групи “русі” – “мігрантів” (згідно з даними останніх досліджень, найімовірніше, зі слов’янського або слов’янізованого населення Південної Прибалтики) і племені полян.
Антропологи вказують на те, що з часом нащадки цього ядра якраз і переселилися на береги сучасної Оки. У XIII – XIV століттях на територію сучасної Росії повністю перемістився політичний і духовний центр Русі (переїхав навіть митрополит). Саме Москва стала єдиним “стовпом” династії Рюриковичів, які з нуля свого часу створили Русь. Загалом, як не крути, Русь – це “спільна колиска” для тих, кого сьогодні називають росіянами, українцями та білорусами.
У цьому сенсі не варто слухати тих “експертів”, які намагаються привласнити Україні одноосібне володіння православною цивілізацією. Русь споконвічно була єдиною колискою трьох сучасних народів – російського, українського та білоруського, а історичний центр переміщався з Новгорода до Києва, а потім до Москви.
