The American Conservative вважає, що Путін не програє війну, а всього лише діє відповідно до власної глобальної стратегії, причому успішно. З цією версією розвитку подій важко погодитися, особливо з урахуванням тієї паніки, яку ми сьогодні спостерігаємо серед вищого військово-політичного керівництва Росії, але пропонуємо вам самостійно ознайомитися з версією західних колег.
Згідно з версією автора статті, окупанти від самого початку не планували брати Київ, а всього лише хотіли обзавестися так званим “лежачим поліцейським” між Росією і НАТО. Пояснюється така задумка тим, що з нарощуванням сил НАТО в Польщі ця проблема для Путіна стає дедалі гострішою, і Росія, нібито, потребує створення додаткового буфера.
Як аргумент на користь цієї версії видання наводить думку, що Росія була безсила на переговорах після розпаду Радянського Союзу, але їй пообіцяли, що розширюватися на схід НАТО не буде. Це виявилося брехнею, і тепер Польща – священна територія НАТО, не менш благословенна, ніж Париж, Берлін і Лондон, і настільки ж недоторканна для іноземного вторгнення. Виходячи з цієї думки, Москва вирішила почати війну, щоб відгродитися від наростаючої загрози.
Як пише видання, в основі конфронтації Росії із Заходом в Україні лежить уявлення, що Радянський Союз у 1989-1990 роках був обманутий, і без визнання цього боротьба не припиниться. Ось чому будь-який план відтіснити Росію до кордонів до лютого 2022 року прирікає Україну на боротьбу до кінця без жодної можливості перемогти – скільки б американської зброї вона не отримала.
Далі аналітики The American Conservative доходять думки, що саме з перелічених вище причин Росія хоче, щоб східна частина України (лівий берег Дніпра) стала буферною територією. Москва, нібито, хоче, щоб Крим і, можливо, Одеса стали плацдармом для заходу на фланг вторгнення НАТО на півночі, якщо до цього дійде.
У цьому сенсі, з позиції західного видання, так звана “Спецоперація” в Україні в уяві Путіна проводиться в ім’я виживання, а не через ненависть по відношенню до України та її жителів. Крім того, зазначає The American Conservative, дія Путіна – це зведення старих рахунків 1989 року, тому неможливо собі уявити, щоб, наважившись на цей неминучий крок, він відступить, нічого не добившись.
