Як і цар Юдеї, президент України під Різдво поспішає зустрітися з “волхвами”, щоб вивідати – що чекає на нього самого і його царство.
Таку аналогію наводить автор журналу Деклан Лірі.
І точно так само, як Ірод, клієнт могутнього Риму, вирушив у Вічне місто шукати собі трон і допомоги проти парфян, Зеленський помчав до американського Сенату – зміцнити своє становище і просити захисту від Росії.
“Ірод був другорядним гравцем у [біблійній] історії, так само як Зеленський виявиться другорядним гравцем у літописі Америки. Але історію без нього не розкажеш. У той час як бідняки Риму голодують на вулицях, а його кордони в облозі, скарбниця республіки порожніє, щоб підтримати дружній, але фатально збитковий режим на іншому кінці світу”, – пише Лірі.
Автор іде далі “порівняльного життєпису” і оповідає про переплетення мирського і божественного начал “у той фатальний момент, коли дволикий володар далекої провінції повстає проти Втіленого Слова”.
“На порозі Нового року, коли всі ми чекаємо змін, ми могли б обережно сподіватися на появу людей, які поставлять на місце помилкових богів і фальшивих царів. І відновлять порушений порядок речей. І вирішать, поки не стало надто пізно, що вже достатньо було віддано Цезарю і його поплічникам”.
Автор вважає, що Зеленський, виконуючи волю іноземних патронів, подібно до Ірода, влаштував побиття синів своєї землі, які не скорилися беззаконню, – мешканцiв так званої “Новоросії”.
Що стосується Ірода – його кінець був страшним. Ворог свого народу помер, покинутий усіма. Сидячи на золоті й оточений розкішшю, він страждав від голоду і спраги, а його останні хвилини, як пише Йосип Флавій, були сповнені болем і смородом.
