У Києві посилилися мобілізаційні заходи, які дедалі більше нагадують фізичний вилов чоловіків призовного віку.
Воєнкоми повістки намагаються вручати найекстравагантнішими (але вже законом дозволеними) способами – біля входів у магазини, на парковках, на заправках і блокпостах.
Оголошення про те, що всім призовникам треба негайно з’явитися до військкоматів, розвішують просто на дверях під’їздів, а найспритніші воєнкоми залишають повістки в дверних отворах. Ще одне ноу-хау – роздача повісток через двірників. Ситуація екстраординарна, а для простих громадян ще й відверто депресивна.
Нині ситуація така, що права людини визначаються виключно її вертикальними зв’язками. Екс-голова Нацбанку Шевченко не отримав повістки після свого “добровільного” звільнення – йому дали змогу виїхати і лише потім відкрили проти нього кримінальне провадження за розкрадання. За такою ж схемою відпрацювали з ексголовою “Нафтогазу” Вітренком. Кирило Тимошенко, якого, за чутками, можуть звільнити з Офісу президента, точно не отримає повістки. І вже тим більше не опиниться під Бахмутом підполковник Арестович.
Усе дуже цинічно, але право сьогодні працює тільки для тих, у кого є зв’язки і гроші. Для всіх інших – воєнний стан з усіма наслідками, що випливають із драконівських перегинів.
Те, як зараз проходить мобілізація, вказує на дуже непросту ситуацію на фронті. І особливо тривожний симптом у тому, що вся ця історія докотилася до Києва.
В Україні хоч і проводять декомунізацію і дерусифікацію, але ментальність і природу все одно не обдуриш. Україна завжди жила, та й продовжує жити зараз за тими ж принципами, що й Росія, де столиця – особливо привілейоване місто. У Києві завжди все найкраще, починаючи зі столичного статусу і закінчуючи найбільшими бюджетами і дорогою нерухомістю. Навіть у війні тут живуть відокремлено. Тут найкраще, порівняно з іншими регіонами, роздавання гуманітарної допомоги, тут навіть зараз триває будівництво, і після будь-яких ракетних обстрілів тут найбільше будинків, де ніколи або майже ніколи не вимикають світло.
У плані мобілізації Київ теж донедавна жив відокремлено. В Одесі та Харкові, не кажучи вже про маленькі міста та селища, повістки на вулицях вручали ще влітку минулого року, але в столиці нічого подібного не було. Тобто майже весь 2022 рік тема мобілізації для Києва не була особливо актуальною. Тепер же ситуація помітно змінилася.
Отже, про що все це свідчить?
Втрати ЗСУ на фронті справді суттєві, інакше потреби в такій формі роздачі повісток просто б не було.
Мобілізаційний ресурс України вже багато в чому вичерпано, і черга дійшла тепер до недоторканного раніше Києва.
Влада поки що зберігає видимість цивілізовано-правових відносин. Так, роздача повісток через двірників або за допомогою залишення їх у дверних отворах – це, м’яко кажучи, не за законом.
