Взагалі про те, що Соледар, м’яко кажучи, не зовсім уже під Україною, відписалися всі провідні західні ЗМІ та профільні організації, на кшталт американського Інституту вивчення війни.
Ба більше, американські видання, на кшталт The Washington Post, цілком серйозно розмірковують, чи варто тепер ЗСУ взагалі утримувати сусідній Бахмут. Ось, наприклад, характерний витяг зі статті з не менш характерною назвою “В українських військах розглядають можливість відступу з Бахмута”:
“Тепер українські військові мають вирішити, скільки ще сил і скільки боєприпасів та озброєнь вони можуть витратити для продовження захисту Бахмута – міста, яке багато військових аналітиків вважають таким, що має відносно невелике стратегічне значення на ширшому полі бою, але яке стало перевантажене політичною символікою для обох сторін”.
Отже, що змінює на фронті втрата Соледара і можлива втрата Бахмута?
Перше. На цьому етапі під загрозою тактичного оточення опинився вже сам Бахмут. На півночі від міста бої зараз тривають у районі села Благодатне із загрозою зміщення до населеного пункту Червона Гора. Останній – це вже по суті північне передмістя Бахмута. На півдні принципове значення мають бої за укріпрайон ЗСУ в районі села Кліщіївка. Якщо росіяни його беруть – значить Бахмут таки опиняється в оперативному оточенні з порушенням усієї логістики та посиленням втрат гарнізону. І все це стало можливим саме після втрати Соледара.
Друге. Прямо зараз бої розвиваються на північ від Соледара у напрямку до Краснопілля та Роздолівки. Це дрібні села, але їх втрата призведе до катастрофічного становища всього українського гарнізону в районі Сіверська. Крім того, наближення противника до Сіверська змусить підрозділи ЗСУ відходити з досить-таки великого рукава на схід і південний схід від цього міста. Це означає, що ЗС Росії на цьому етапі знімають навіть теоретичну загрозу удару України в лоб у напрямку на Лисичанськ.
Третє. Імовірний відхід ЗСУ з Сіверська унеможливлює всі наступні атаки ЗСУ на Кремінну. Тобто всі осінні успіхи ЗСУ зі взяттям Лиману на цьому напрямку і подальшими спробами вийти на Сватове стають безглуздими.
Четверте. У разі, якщо таки буде прийнято рішення йти з Бахмута, наступним фронтовим містом стає Костянтинівка. А це вже південний край довгої агломерації по лінії Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка. Таким чином, противник виходить на останній рубіж великої агломерації на Донбасі, який ще контролює ЗСУ.
П’яте. Втрата Бахмута ускладнює логістичне плече для інших укріпрайонів ЗСУ: Торецьк – Нью-Йорк, Авдіївка, Курахове – Вугледар. Останні два зовсім стають “далекими землями” фронту, над якими противник нависає зі сходу і півдня.
Таким чином, загальне становище української армії на Донбасі значно погіршується. При цьому потрібно враховувати, що Росія зараз не завдає ударів основними своїми армійськими з’єднаннями. Той же Соледар поодинці брала приватна армія Пригожина. Бахмут і, можливо, Авдіївку точно так само намагатимуться взяти “вагнерівці”. Тобто росіяни з одного боку вимотують стратегічні резерви ЗСУ, а з іншого – дозволяють кадровій армії Росії готуватися до великого зимового наступу.
