Останніми днями суттєво загострилася лінія фронту на запорізькому напрямку.
Російська армія на деяких ділянках несуттєво просунулася вперед, є повідомлення про заняття прифронтових сіл. Найбільше загострення зараз відбувається навколо міста Оріхів, що перебуває під контролем ЗСУ.
Напередодні з’явилися повідомлення, що ЗС Росії на кількох напрямках перейшли до наступальних дій, зайняли передові рубежі ЗСУ. Зокрема, заявлялося про взяття невеликих населених пунктів, на кшталт села Лобкове.
Одразу потрібно розуміти, що взяття під контроль села в степу не те саме, що взяття, наприклад, Кліщіївки під Бахмутом, хоча формально і те, і те – села. На Донбасі тактичну важливість мають взяття під контроль не лише сіл, а й навіть окремих опорників у лісопосадках чи на стику доріг, бо це зрештою призводить до суттєвих змін конфігурації становища для двох сторін. У Запорізькій області подібної концентрації сил у двох армій поки що й близько немає, а отже, і перехід двох-трьох сіл під чийсь контроль може свідчити тільки про загальну ініціативу (а зараз вона явно у ЗС Росії), але точно не про початок великого наступу.
Бої зараз точаться здебільшого на південь від міста Оріхів – біля сіл Новоданилівка і Мала Токмачка. При цьому навіть за дуже суперечливими і скупими зведеннями з фронту поки слабо відчувається, що російська армія якось особливо вбивається ідеєю неодмінно зайняти це місто. Принаймні нічого подібного до тих боїв, які зараз тривають за Бахмут або Мар’їнку біля Оріхового, немає і близько.
І тим не менше навіть мляві атакуючі дії ЗС Росії вже змусили Генштаб ЗСУ прискорено перекидати в Запорізьку область підкріплення з інших ділянок фронту. Україні в жодному разі не можна допустити прориву ЗС Росії на північ із двох причин.
Перша – це відсуває ще далі лінію фронту від Азовського моря. А друга – зовсім поруч від лінії фронту розташоване Запоріжжя, при цьому більша частина міста розташована на лівому березі Дніпра. Якщо російська армія зуміє прорватися на Вільнянськ (а це близько 30 км від поточної лінії фронту) і замкнути півкільце оточення на Дніпрі на північ від Запоріжжя, утримати гігантське місто буде вкрай важко. Є вже наочний приклад Херсона. А з урахуванням того, як “акуратно” обидві армії ведуть війну, можна не сумніватися, що промислову столицю України в такому разі буде зруйновано в мотлох.
Є ще й часовий фактор. Після чергового Рамштайна Україну тепер повинні завалити озброєнням, де серед іншого виділяються БМП, БТР, САУ і броньовані позашляховики. Техніка обчислюється сотнями, і все це суто наступальне озброєння, при цьому заточене якраз під географію Запорізької області.
У Росії, до речі, все це сприйняли дуже нервово. Показово, що спікер Думи Володін – людина, яка на тлі того ж Медведєва створює ілюзію стриманої, – у своєму свіжому пості припустив версію, що Росія може використати ядерну зброю, в разі якщо все це буде застосовано проти Росії і російської армії. А все це точно поставляється в Україну не для того, щоб техніка стояла на складах.
Але ЗСУ для формування ударних кулаків, а також освоєння всього цього “зоопарку” потрібен час. Два, може, три місяці. Раніше навряд чи вдасться підготуватися до стратегічного наступу. При цьому українській армії потрібно максимально стримувати тиск ЗС Росії на всьому протязі фронту від Оріхова до Сватового, не допустивши якогось значного прориву противника.
Росія ж, навпаки, до великого наступу, за загальними спостереженнями фахівців, уже готова, але активних широкомасштабних дій однаково не вживає. І чи почнеться він у Запорізькій області найближчим часом – питання поки що відкрите. Бої в околицях того ж Оріхова показують, що стрімко наступати в умовах тотально замінованої місцевості та на глибоко ешелоновану оборону супротивника вкрай складно. ЗСУ, при підготовці резервів до майбутнього контрнаступу, зіткнуться з такими ж труднощами. При цьому кожне збільшення темпів наступу одразу ж призводитиме до кратного збільшення втрат.
У будь-якому разі, найближчі дні покажуть реальні наміри армії Росії на запорізькому напрямку. І багато покажуть бої за Оріхів, який для ЗСУ зараз став південним виступом на всьому запорізькому фронті. Якщо ЗС Росії зуміють таки зайняти це місто, значить, можна говорити про початок великого наступу противника на півдні.
