Протягом останнього місяця в політикумі та ЗМІ активно обговорюється питання надання Сполученими Штатами ракетно-бомбового озброєння для України з дальністю до 150 кілометрів.
Так, 3 лютого прессекретар Пентагону Пет Райдер оголосив про те, що до нового пакета військової допомоги США Києву увійдуть ракети GLSDB. Цю спільну розробку компаній Boeing і Saab Group західні джерела називають “ground-launched, bomb-tipped rocket”, що означає “ракета наземного запуску, що несе бомбу”. Запускатися такий боєприпас може з РСЗВ типу HIMARS і MLRS, а дальність його застосування досягає 130-150 кілометрів.
22 лютого видання Bloomberg повідомило, що США передадуть Україні “далекобійні бомби” Jdam-ER з GPS-наведенням і дальністю ураження до 72 км. На відміну від GLSDB, у відкритих джерелах немає інформації про можливість запуску подібних боєприпасів із землі (хоча відсутність інформації не означає відсутність самої можливості). Системи Jdam-er встановлюються на некеровані авіабомби вагою від 220 до 900 кг, перетворюючи їх на керовані і підвищуючи дальність застосування за рахунок випуску “крил”, подібних до тих, що застосовуються в крилатих ракетах.
З огляду на брак в України авіації для потенційного застосування таких бомб, найімовірніше, йдеться про їх запуск з установок HIMARS і MLRS за допомогою ракет, за аналогією з GLSDB.
І якщо дальність ураження в 72-75 кілометрів і раніше була доступна для ЗСУ (приблизно стільки можуть летіти стандартні ракети HIMARS), то 130-150 км – це вже крок у бік серйозної ескалації конфлікту.
Російська сторона відреагувала на ймовірність постачання GLSDB в Україну досить жорстко. Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив, що в разі ударів такими боєприпасами по Криму і вглиб Росії відповідь буде “швидкою, жорсткою і переконливою”. Під час свого послання до Федеральних Зборів, озвученого 21 лютого, президент Росії Володимир Путін заявив, що чим більш далекобійну зброю Захід постачатиме Україні, тим далі Росія змушена буде відсувати лінію зіткнення, “щоб убезпечити свої території”.
Утім, якщо щодо ракет із дальністю від 300 до 500 км в адміністрації Байдена існує жорстке табу на передачу Києву, то боєприпаси з дальністю 130-150 км майже напевно незабаром надійдуть в Україну. Ба більше, не виключено, що вони вже тут.
У ніч із 21 на 22 лютого українська влада Маріуполя повідомила про обстріл “місць концентрації російських військових” у місті. Вибухи і роботу ППО в Маріуполі підтверджували і російські ресурси в Telegram. Відстань від міста до нинішньої лінії фронту становить понад 90 км, а з огляду на те, що РСЗВ або пускові установки не могли працювати безпосередньо з лінії бойового зіткнення, те, що завдавало удару по Маріуполю, повинно було мати дальність не менше 110 км.
З арсеналу ЗСУ вражати цілі на такій дальності могли тільки ракети “Точка-У” (до 120 км), які останнім часом практично не застосовують, зважаючи на вичерпання боєзапасу. Утім, не виключено застосування українською стороною модернізованих радянських безпілотників “Стриж”, за допомогою яких ЗСУ раніше завдавали ударів по аеродрому російської стратегічної авіації “Енгельс-1”, розташованому на відстані понад 800 км від кордону з Україною.
Застосування модернізованих реактивних безпілотників у ніч з 21 на 22 лютого могло також пояснити “дивні і не типові звуки ракет”, про які писали минулої ночі російські воєнкори.
Утім, не виключено, що це було перше застосування GLSDB на українському театрі воєнних дій. Якщо так, то незабаром ми побачимо нові удари цією зброєю по об’єктах у глибокому російському тилу, а також зможемо оцінити реакцію російської сторони на постачання подібних боєприпасів ЗСУ.
