16 лютого в російському інформаційному просторі знову активізувалася дискусія про те, чи були Мінські угоди свідомо нездійсненними.
За словами прес-секретаря російського президента Дмитра Пєскова, Москва доклала дуже багато зусиль для примусу Києва, Берліна і Парижа до виконання Мінських угод.
“Основне завдання було – все-таки змусити Київ виконати взяті на себе зобов’язання. Зараз ми розуміємо, що ніхто цього не збирався робити”, – сказав Пєсков.
У тому, що на Заході не мали наміру примушувати Київ до виконання Мінських угод і від самого початку розглядали їх як спосіб дати Україні час для створення боєздатної армії та підготовки до війни з Росією, наприкінці минулого року публічно зізналися ексканцлерка Німеччини Ангела Меркель і експрезидент Франції Франсуа Олланд.
Під час підписання самих Мінських угод у вересні 2014 року і Комплексу заходів щодо їх виконання в лютому 2015 року саме вони виступали гарантами виконання домовленостей.
І хоча ми вважаємо, що Олланд і Меркель лукавлять, кажучи про початкове небажання домагатися виконання Мінських угод, щонайменше від початку 2016 року Німеччина і Франція дійсно дотримувалися саме позиції затягування часу, явно сприяючи в цьому українській стороні.
Мінські угоди і Комплекс заходів, який визначав чітку послідовність їх виконання сторонами, були спробою Росії домогтися політичної перебудови України. Реінтеграція непідконтрольних районів Донбасу до її складу на умовах, прописаних у цих документах, передбачала фактичну федералізацію або навіть конфедералізацію країни, утвердження права вільного використання російської мови в усіх сферах суспільного життя щонайменше на окремих її територіях, а найголовніше – представництво проросійських сил із цих територій у Верховній Раді. Останнє було необхідне для можливості блокувати будь-які спроби інтеграції України в НАТО та/або Євросоюз.
Фактично Мінські угоди були планом російської сторони щодо отримання “блокуючого пакета акцій” в українській державності, що дозволяє уникнути перетворення України на зброю НАТО проти Росії.
