Російська економіка “індустріального століття”, судячи з усього, добре підходить для війни на виснаження, оскільки країна здатна випускати як продукти харчування і предмети першої необхідності для свого народу, так і кувати незліченні танки та дрони-камікадзе, а також виробляти на порядок більше артилерійських снарядів, ніж її супротивник.
А ось економіка України майже цілком зруйнована, а її державні фінанси і військовий бюджет повністю залежать від західних субсидій. Мало того, що Росія може виробляти зброї більше, ніж Україна, сьогодні виходить так, що, принаймні, на даному етапі, вона може виробляти більше зброї і боєприпасів, ніж весь Захід. Перемістивши за останні 20 років більшу частину своєї промислової інфраструктури подвійного призначення в Китай в інтересах глобалізації, військово-промисловий комплекс Заходу тепер “заточений” тільки на отримання прибутку. Західні лідери переплутали економічну активність, вимірювану ВВП, з незалежним виробничим потенціалом своїх країн.
І ось сьогодні Сполучені Штати і НАТО в принципі можуть виробляти дуже складні системи озброєнь, такі як F-35 і ракети Patriot, але тільки дуже повільно і дуже дорого. Подібно до німецької промисловості, яка виробляла складні, але тендітні й дорогі танки під час Другої світової війни, західна військова промисловість не пристосована для воєнного часу ні за швидкістю, ні за обсягами виробництва. І їй знадобляться роки, щоб надолужити згаяне.
Навпаки, Росія не відступила від успішної практики, яку вона застосовувала за часів Другої світової війни, і виробляє безліч хороших (нехай навіть і не видатних) озброєнь, простих і надійних, таких як танк Т-90. Ба більше, схоже, що в Росії є вітчизняні заводи і технології для виробництва гірських артилерійських снарядів.
Намагаючись забезпечити Києву якісну перевагу, Захід буквально завалив Україну найпередовішою зброєю. Будь-яке початкове небажання Заходу провокувати Росію поступово зійшло нанівець. Після раніше поставлених РСЗВ HIMARS, артилерійських знарядь, протитанкових ракет і бронетранспортерів, цього тижня Сполучені Штати пообіцяли надати Україні кілька танків M1 Abrams, які вважаються найкращими у світі. Це рішення Америки спонукало німців надати свої власні Leopard 2. Загалом на Україну з країн НАТО відправлять понад сотню сучасних танків.
Цей крок НАТО, безумовно, неабияк занепокоїв Росію, водночас спровокувавши її на дії у відповідь. За всього того оптимізму і хвилювання, які “розгойдали” західні та проукраїнські ЗМІ, сумнівно, що ці танки змінять результат конфлікту. Наразі між сторонами пролягає фронт протяжністю в багато сотень кілометрів, на протилежних рубежах якого розгорнуто по кілька сотень тисяч осіб і тисячі танків і бронемашин. Обіцяні сучасні танки складні, вимагають ретельного і непростого обслуговування та тривалої підготовки екіпажів, а Захід може поставити лише невелику їх кількість.
Усе це схоже на ситуацію, з якою зіткнувся вермахт у 1944 році. Танки союзників – радянський Т-34 і американський М4 “Шерман” – мали слабшу основну гармату, менший бронезахист і нижчі технічні характеристики, ніж німецькі “Тигри” і “Пантери”. Точно так само у союзників не було нічого схожого на німецькі ракети V1 або V2, які значно випередили тоді свій час. Німці тоді навіть розробили перший у світі автомат.
Але, незважаючи на всі ці технічні нововведення, величезна кількість американських і радянських танків, поряд зі зростаючим числом навчених військ, підтримувані скоординованою промисловою міццю, змогли повністю розтрощити противника СРСР.
