Бахмут, імовірно, в осяжному майбутньому може бути втрачено. Це не вирішена ситуація, але динаміка розвитку подій на фронті вказує саме на це. При цьому Зеленський назвав Бахмут фортецею і пообіцяв, що здавати місто ніхто не буде.
Ми вже аналізували, що ЗСУ напрацювали відмінну бойову практику оборони в умовах міської забудови. Прикладів тому в цій війні достатньо – Мар’їнка, Авдіївка, Ірпінь, Вугледар. Будь-яка будівля, включно із сільською хатою з її підвалом, за визначенням надійніша для оборони, ніж виритий у полі або лісопосадці окоп. А коли таких будівель на п’ятачку десятки, лобовий штурм для противника пов’язаний з величезними витратами.
Але також потрібно враховувати, що організована оборона населеного пункту можлива тільки за наявності базової складової – шляхів постачання до гарнізону, що обороняється. Той самий гарнізон у Маріуполі був приречений, щойно лінія фронту відсунулася на північ від Волновахи і ЗСУ навіть не робили зовнішніх спроб прориву до міста. А російська армія зазнала фіаско на столичному напрямку не тому, що не прорвалася до самого Києва, а тому, що не вийшло взяти величезне місто в оточення.
Історія з Бахмутом у цьому плані нічим не відрізняється від вищеописаних. Так, ПВК “Вагнер” веде вже безпосередні бої в самому місті на південному, східному і північному напрямках. Але все ж, нехай це і міські бої, бій відбувається за його межами.
На півночі це селище Красна Гора і село Парасковіївка – саме ці два населені пункти головний нерв боротьби за Бахмут. І цінність тут не в самих населених пунктах, про існування яких до війни 99% українців навіть не підозрювало. Обидві сторони зараз ведуть боротьбу за контроль над трасою М-03, яка поки що залишається головною артерією постачання всього Бахмутського гарнізону ЗСУ. Якщо ця траса на Слов’янськ виявиться перекритою, підвезення БК і важкої техніки, продовольства, ротація частин та евакуація поранених виявляться неможливими.
Другий напрямок, який уже, судячи з доступної в Мережі інформації, практично втрачено для ЗСУ, – південний, де бої зараз тривають за село Іванівське. Але знову ж таки питання не в селі, а в трасі Н-32 (T0504), що йде від Бахмута на Часів Яр. Траса вже недоступна для постачання і під вогневим контролем противника. У разі, якщо “вагнерівці” таки займуть Іванівське, ситуація для гарнізону Бахмута ще більше погіршиться, бо тоді під вогневий контроль потрапляє остання путівець на Бахмут О0506, яка в самому місті виходить на Ювілейну вулицю. Цією дорогою і так неможливе повноцінне постачання гарнізону вже зараз, але з падінням Іванівського це означатиме оперативне оточення всього угруповання ЗСУ в Бахмуті.
Ось це ситуація на зараз. Вона вкрай складна для української армії і вимагає надзусиль, щоб стримувати натиск противника.
