Американські чиновники з Білого дому радять Україні найближчими місяцями забрати в Росії якомога більше територій, щоб отримати кращі позиції на майбутніх мирних переговорах.
Про те, що ЗСУ необхідно вже до весни зосередитися на великому контрнаступі, цього тижня не написав тільки ледачий. Власне, про те, що Україна має перейти в наступ уже цієї весни, цього тижня також заявив цілком конкретний топ-чиновник – глава Міноборони США Ллойд Остін:
“Ми допоможемо перейти Україні в контрнаступ навесні”, – сказав він.
Отже, терміни великого контрнаступу союзниками і основними фінансистами України визначено – це весна. Тепер постараємося розібратися з перспективами цього наступу, а також із тим, чому американці так тиснуть.
Ми вже писали неодноразово, що Росія на цьому етапі давно готова до великого наступу. Однак вона його ніяк не розпочинає, хоча й перехопила ініціативу на низці ділянок фронту, зокрема, навколо Бахмута, а також на Сватівському напрямку.
У ЗСУ поки що не виходить навіть на дуже локальному рівні перейти в контрнаступ. Той же Бахмут утримується спалюванням резервів і на морально-вольових особового складу ЗСУ, але водночас оперативна обстановка навколо міста для України погіршується.
Але, повторимо, ЗС Росії, як і раніше, не переходять у великий наступ, що безумовно нервує і західних союзників України, і Генштаб ЗСУ. Задум противника, як і раніше, не зрозумілий. Генштаб змушений тримати істотні резерви під Києвом, у Житомирі для прикриття білоруського напрямку, на Сумському та Харківському напрямках.
І одночасно для підготовки великого стратегічного наступу – а для України цей напрямок може бути тільки у напрямку до Мелітополя-Бердянська – необхідно комплектувати ударні частини. При цьому, коли йдеться про генеральну задумку прориву фронту на 80 і більше км, треба йти про армійське угруповання чисельністю не менше ніж 70-100 тисяч осіб. Чи є воно зараз взагалі в Україні, а якщо є, то чи відповідає воно якісним критеріям наступальної армії, ми точно вже дізнаємося цієї весни.
Ну, і до позиції американців. Витрати війни для США стають дедалі відчутнішими, при цьому початкові вигоди щодо системного ослаблення Росії менш помітні. І це не наші припущення, а про це прямо йдеться в доповіді RAND.
Також потрібно враховувати, що Росія для США – важливий стратегічний суперник, але все ж таки не основний. Продовжувати бездонно вкладатися в ослаблення Росії – це одночасно вкладатися і в її максимальне зближення зі своїм головним стратегічним супротивником Китаєм, який за таких розкладів отримує найбільшу у світі ресурсно-енергетичну підмогу на неконкурентних для решти західного світу умовах.
Принаймні в нас складається стійке враження, що США мають намір фіналізувати цей конфлікт, але на максимально неприйнятних для Росії умовах. А саме спробувати за допомогою ЗСУ завдати Росії болючої військової поразки з подальшим виходом або на заморожування конфлікту, або навіть на політичне врегулювання, за якого більша частина України залишається під стратегічним контролем США.
Американці цю війну розглядають, можливо, і не зовсім цинічно, і йдеться, зокрема, і про морально-цивілізаційні імперативи, але вже точно в руках завжди тримають калькулятор. Американські гроші в цій війні – це насамперед інвестиції. А отже, і анонсований весняний наступ ЗСУ – це інвестиційний проєкт, який може бути як вдалим, так і провальним.
