Днями активістка перервала виступ Держсекретаря США Ентоні Блінкена з вимогою до переговорів з Росією. Сенатор-демократ Роберт Менендес, який є головою комітету, щонайменше 5 разів переривав слухання, щоб співробітники поліції виводили із залу протестувальників.
На початку засідання невідома закликала Блінкена “бути дипломатом”, працювати над врегулюванням конфлікту навколо України, зокрема, вона сказала: “Опосередкована війна може привести нас до третьої світової”. У засіданні було оголошено коротку перерву.
“Якщо вам не подобаються пропозиції Китаю, де ваші пропозиції про мир?”, – кричала жінка, поки її виводили із зали поліцейські.
Інші протестувальники також закликали звернути увагу на пропозиції Китаю щодо врегулювання ситуації в Україні та скасувати санкції проти Куби. Незважаючи на те, що в соцмережах подібні дії активістів були розцінені суто в негативному ключі, варто звернути увагу, що в їхніх словах є певний сенс.
Зокрема, заява: “Якщо вам не подобаються пропозиції Китаю, де ваші пропозиції щодо миру?” видається нам важливою, причому насамперед не для США, а для України. Річ у тім, що стратегічно інтереси України та США хоч і сходяться в деяких аспектах, загалом же є протилежними. Однак поспішайте нас засуджувати, а краще задумайтеся над цим самі.
Американській стороні потрібно максимально послабити Росію і підтримати бренд західної ліберальної демократії. Для цього Вашингтону необхідно підтримувати військові дії на території України і продовжувати дискредитувати Путіна. З іншого боку, якщо дивитися на ситуацію з точки зору України, то нам потрібно відвоювати власні території і покарати агресора, щоб справедливість восторжествувала і стала прикладом для всіх інших автократій. У цьому наші шляхи з американцями сходяться.
Однак, потрібно розуміти, що домогтися розгромної військової перемоги над Росією, навіть із західною підтримкою, практично неможливо. Навіть якщо наші війська проведуть вдалий контрнаступ, зможуть відрізати сухопутний коридор на Крим і вийти до Луганська та Донецька, у рукаві Москви завжди залишатиметься невичерпний мобілізаційний ресурс, працююча військова промисловість, безлімітні енергоресурси, які торгуються в Азії, а найголовніше – потенційна можливість застосовувати ядерну зброю.
Ось і виходить, що роблячи ставку на продовження війни до самого кінця, без розгляду варіантів дипломатичного врегулювання, як це вигідно США, Україна ставить себе в уразливе становище і в довгостроковій перспективі може програти. Тому, з нашої точки зору, зараз Києву потрібно здобути максимум перемог на полі бою, щоб підвищити свої переговорні позиції, але коли ситуація загостриться до межі, варто проявити розумний підхід до справи і сісти за стіл переговорів.
Багато хто буде нас критикувати, називаючи зрадниками або іншими неприємними словами, але потрібно дивитися на речі реально. Україна не така потужна країна, як нам би того хотілося, тож краще перемогти з меншими надбаннями, аніж бавитися м’язами та амбіціями, втративши ті величезні можливості, які ми маємо сьогодні.
