Нарощування двостороннього співробітництва між Москвою і Пекіном не може не викликати тривогу в Києві. Однак на відміну від Вашингтона, де активно критикують зустрічі голови Сі та Путіна, Офіс Президента України утримується від різких формулювань.
Зокрема, така двоїста позиція України проявилася в її ставленні до плану так званої “китайської мирної пропозиції”, який не був підтриманий Володимиром Зеленським, але й не був відкладений як неможливий до обговорення. Український лідер виокремив окремі пункти пропозиції, наприклад, ті, що стосуються підтримки територіальної цілісності, і залишив можливості для комунікації з Китаєм.
Така стриманість Офісу Президента пояснюється тактичними та стратегічними завданнями Києва. Перше – це бажання довести до кінця процес затвердження нового посла України в Китаї та все ж таки не зірвати телефонну розмову двох лідерів. Друге – намагання перетягнути на свій бік Китай або хоча б перешкодити його подальшому зближенню з Росією.
Саме перелічені вище чинники пояснюють те, чому президент України Володимир Зеленський не поспішає критикувати Китай і його контакти з Росією. При цьому потрібно зазначити, що незважаючи на бажання зберегти нейтральні відносини з Пекіном, заради цього Київ не готовий відмовлятися від будь-яких зобов’язань щодо Заходу або, що більш істотно, змінювати свою позицію щодо конфлікту з Росією.
У підсумку виходить вилка, в якій ситуація не вирішується дипломатичним шляхом, а, що більш імовірно, буде врегульована після перемоги або розбрату сторін на полі бою. Можна припустити, що вже найближчим часом Київ спробує завдати удару по російському фронту для того, щоб перерізати сухопутний коридор до Криму, а вже потім ухвалювати подальші рішення щодо діалогу або ескалації.
