На Ставці Верховного Головнокомандувача напередодні було ухвалено рішення продовжувати оборонну операцію в Бахмуті. Саме про це повідомляється на офіційному сайті президента України, але з одним характерним нюансом. Згідно з опублікованим текстом, Зеленський про доцільність оборони Бахмута питання поставив генералам Залужному і Сирському, і вже ті відповіли, що операцію необхідно продовжувати.
У Мережі гуляє багато історій про розбіжності між головнокомандувачем ЗСУ Залужним і президентом Зеленським. При цьому йдеться не про конфлікт узагалі, а конкретно про діаметрально протилежні позиції Генштабу ЗСУ та Офісу щодо Бахмута. Якщо узагальнити всі ці чутки, то Залужний уже кілька тижнів наполягає на виведенні підрозділів із Бахмута на нові підготовлені рубежі оборони, а в ОП наполягають на продовженні оборони міста через його медійно-репутаційну важливість.
І про цей конфлікт пишуть далеко не тільки напіванонімні Тg-канали, а й цілком респектабельні західні ЗМІ. Тільки напередодні з подібним матеріалом вийшов, наприклад, німецький Bild. Раніше про різні позиції щодо Бахмута Залужного і Зеленського писали американські The New York Times і The Wall Street Journal, а також іспанська Pais. В ОП, ясна річ, наявність такого конфлікту постійно спростовують, але ось ті ж західні журналісти думають інакше.
За останні кілька діб командуванню ЗСУ вдалося стабілізувати становище, принаймні вузьке горлечко, яким зараз проходить сполучення між “великою землею” і Бахмутом, так і не зачинилося. Це безсумнівно плюс. Інша справа, що і поліпшень для української армії за цей час теж ніяких не відбулося. Підрозділам, як і раніше, необхідно тримати оборону з трьох боків, повноцінна комунікація з містом так само неможлива і здійснюється тільки вночі, ну, і про втрати офіційно ніхто не говорить, але вони за визначенням значні.
І тоді ж ми поставили запитання, яке ставлять і самі військові: а заради чого все це відбувається? Одна справа, якщо ЗСУ відтягують спеціально на Бахмут величезні ресурси противника і одночасно готують десь в іншому місці масштабний наступ, який зможе стратегічно змінити ситуацію на фронті. Повторимо, це одна справа, і тоді всі витрати, включно з безліччю загиблих і поранених, можна буде пояснити. І зовсім інша, коли в Бахмуті витрачаються величезні резерви ЗСУ, і за всім цим послідує – нічого. Це зовсім два різні сценарії, за якими і військові, і цивільні точно ставитимуть запитання.
Теоретично вся ця історія може бути інформаційним прикриттям справжніх намірів ЗСУ. Наприклад, український гарнізон насправді може в цей самий час виводитися з Бахмута. Або ж Офіс і Генштаб паралельно готують потужний наступ десь на іншій ділянці фронту. Але це все дуже теоретичні міркування, які не дуже зістикуються з дійсністю. Той самий великий наступ на якійсь іншій ділянці фронту, коли зараз на всьому півдні країни тотальне бездоріжжя, об’єктивно нереально провести.
Ситуація в Бахмуті для ЗСУ не просто загрозлива, а критична. Там тривають міські бої, до 40% міста під контролем противника. Вивести звідти техніку, як і повноцінно завозити БК, зараз проблематично. Удари по флангах, зокрема, на південному фасі фронту від Бахмута, з метою розблокувати трасу Н-32, істотного результату не дали. Тому як би битва за Бахмут не завершилася, питання до тих, хто ухвалював рішення, будуть.
