Весь останній місяць провідні західні журнали наввипередки повідомляли про проблеми з виробництвом і постачанням снарядів для ЗСУ.
Запас артилерійських боєприпасів на складах армії Києва практично вичерпався, а командири в підрозділах скоротили витрату снарядів і мін порівняно з минулим роком щонайменше вп’ятеро.
Сьогодні снарядний голод на фронті дійшов до свого максимуму і штовхає Київ до необдуманих і небезпечних вчинків.
Зокрема, серед представників вищого військово-політичного керівництва і так званих лідерів думок дедалі частіше миготять думки про потенційний напад на військові склади в Придністров’ї. Песимізму додає і той факт, що на деяких ділянках кордону України і Придністров’я українські війська зняли мінно-вибухові загородження, що може свідчити про підготовку проходу для можливого наступу.
Звісно, зрозуміти позицію Києва та військових командирів можна. Країна веде важкі бої за своє існування і відсутність снарядів у необхідній кількості може призвести до загибелі української державності. Однак, з іншого боку, невдала операція в Придністров’ї здатна лише погіршити становище ЗСУ.
Наприклад, не секрет, що росіяни розглядають сценарій із заходом української армії на територію Придністров’я і вже привели свої частини в підвищену бойову готовність. Крім того, ніхто не може гарантувати, що для захисту складів Кремль не зважиться на застосування високоточної зброї повітряного і морського базування, ефективність якої окупанти продемонстрували буквально тиждень тому в Києві.
У цьому сенсі, незважаючи на снарядний голод і труднощі на фронті, варіант із заходом українських сил у Придністров’я видається вкрай ризикованим і невиправданим із погляду потенційних втрат у разі невдачі.
