URAUA.INFO

logo222
tg
twitter
insta
youtube

США – головна перешкода для з’ясування правди про диверсію на “Північних потоках”

Западная версия саботажа “Северных потоков” была полезной ложью, заявил GT американский историк Аарон Гуд. Вашингтон придумал историю с “проукраинской группировкой”, чтобы отдалиться от Киева и избежать перспектив ядерного столкновения с Москвой.

Когда американский журналист-расследователь Сеймур Херш (Seymour Hersh) рассказал, что организатором подрыва трубопроводов “Северный поток” были Соединенные Штаты Америки, газета New York Times опубликовала статью, в которой продвигается иная версия. Авторы этой статьи утверждают, что диверсию совершила некая “проукраинская группа”. Но почему ведущие СМИ в США в основном хранят молчание по поводу материала Херша?

Global Times: Що ви думаєте про публікацію New York Times? Яка стаття заслуговує на більшу довіру – ця чи написана Сеймуром Хершем?

Макговерн: Стаття в New York Times – це спроба відвернути увагу від висновку, який зробить будь-яка розсудлива людина: що винуватцем диверсії є США. Це логічно. Розвідувальне співтовариство цілий місяць шепотіло щось на вухо NYT, а в підсумку вийшла прямо-таки комічна спроба звинуватити когось іншого.

Я не буду вдаватися в деталі, скажу тільки, що інцидент просто фізично не міг статися так, як про це розповіли газеті співробітники ЦРУ та інших спецслужб. Це нісенітниця собача. Це не витримує жодної критики.

З іншого боку, ми маємо найавторитетнішого, найнадійнішого, найповажнішого в Америці журналіста Сеймура Херша, який дуже добре розповідає правдиві історії, хоч би якими незручними і компрометуючими вони були для нашої держави, і який прекрасно оберігає свої джерела. Він дуже докладно розповів про те, що трапилося, сказав, що за цією диверсією стоять США, яким допомагала Норвегія.

Крім того, у нас є всі типові ознаки, які зазвичай шукають під час розслідування справ. Припустимо, ви розслідуєте злочин і намагаєтеся з’ясувати, хто його скоїв, у кого був мотив. Мотив зрозумілий: США висловлювали бурхливе невдоволення тісним зближенням німців і росіян, і їм треба було це припинити. Американські керівники говорили, що це треба припинити. І знаєте що? За словами Сеймура Герша, рішення покінчити з цим затвердив сам президент Байден.

І не тільки Байден. Коли підірвали трубопроводи, найрізноманітніших людей просто розпирало від радості й гордості за те, що вони зуміли їх зруйнувати. Заступниця держсекретаря США з політичних питань Вікторія Нуланд розхвалилася: “Я, і, як мені здається, вся адміністрація дуже задоволені тим, що “Північний потік – 2″, як ви любите казати, перетворився на купу металу, що лежить на морському дні”. Держсекретар Ентоні Блінкен назвав це “чудовою можливістю раз і назавжди покінчити із залежністю від російських енергоресурсів”.

Отже, є можливість, є мотив, є люди, які практично визнають, що це зробили вони. І потім ці люди починають радіти і радіти. Мені цього цілком достатньо.

Гуд: Я особисто не вірю, що “Північні потоки” підірвала група проукраїнських дилетантів. Просто так дуже зручно говорити. Але важко уявити, що у них були технічні можливості для самостійного проведення такої складної операції. Я кажу “складної”, тому що трубопроводи “Північний потік” дуже міцні і прокладені на дні моря. А ще згадайте слова Джо Байдена: “Якщо Росія нападе [на Україну], “Північного потоку – 2″ більше не буде. Ми з ним покінчимо… Я обіцяю вам, ми зуміємо це зробити”.

Я не вважаю статтю в New York Times переконливою. Це могла бути корисна брехня, покликана запобігти переростанню цього конфлікту в ядерну війну. Історія про причетність українців сміховинна, але цілком можливо, що в такий спосіб США віддаляються від України.

Я вважаю більш правдоподібною розповідь Херша, який сказав, що диверсію здійснили американські військові. Але треба мати на увазі й інші чинники. Причетність українських громадян не виключає підтримку Києва або інших держав, таких як Британія чи США, які могли за ними стояти. Мені важко повірити, що високопоставлені американські керівники сфабрикували таку історію, а потім злили її журналісту таким чином, щоб публікацію неможливо було проігнорувати. Якщо хтось сумнівається, що Герш саме та людина, якій слід було повідомити цю інформацію, замисліться ось над чим. Чому преса істеблішменту в США ігнорувала матеріал Герша стільки, скільки могла?

А ще ми маємо подумати, навіщо комусь організовувати витік інформації для Герша. Очевидний мотив викривачів – це бажання змінити оповідну лінію про український збройний конфлікт, оскільки втрати Києва створюють прямий стимул для безпосереднього втручання Вашингтона в бойові дії. Подальша інтервенція США може призвести до катастрофічних наслідків, аж до ядерного апокаліпсису з повним знищенням людської цивілізації. Розповідь Герша про те, як Сполучені Штати завдали удару по російсько-німецькому трубопроводу, погрожувала зруйнувати альянс Америки і Німеччини, але ж це наріжний камінь гегемонії США з часів закінчення Другої світової війни. Це могло закінчитися не тільки розвалом натовської коаліції, що стоїть за Києвом. Очевидно, що така небезпечна перспектива і призвела до виникнення нової історії про українське авторство диверсії.

– Американський медійний мейнстрім, який спочатку наполегливо вимагав провести розслідування диверсії, раптом замовк, коли Херш опублікував матеріали свого журналістського розслідування. Чому так сталося?

Макговерн: Стаття Герша виявилася занадто скандальною [для США]. New York Times знадобився цілий місяць на те, щоб вирішити, як на це реагувати. Якщо я правильно пам’ятаю, вони згадали статтю.

Чому всі раптом замовкли? По-перше, цей матеріал з’явився на онлайн-платформі Substack, і в них була можливість його замовчувати. По-друге, це була занадто гаряча тема, і з нею можна було не впоратися. По-третє, у Херша неймовірна репутація. Вони просто не знали, що робити, і тому діяли за замовчуванням: нічого не бачу, нічого не чую, нічого нікому не скажу.

Ця стаття сповнена дурості й абсурду, але там також згадуються українці – неофіційні українці. Але якщо виявиться, що вони офіційні, тоді підтримка, що надається Києву, просто згасне – як у Європі, так і в інших місцях. Ось на це ми звертаємо увагу. Це дуже незвично, що New York Times виносить на обговорення такий матеріал і звинувачує Україну. Подивимося, що станеться найближчими тижнями.

Гуд: З урахуванням цих питань про “засоби, мотиви, можливості”, а також з урахуванням відкритих погроз американського керівництва до підриву трубопроводів Сполучені Штати стають головним підозрюваним у цій справі. Герш уже давно створив велику мережу джерел на високому урядовому рівні, і ці люди діляться з ним інформацією. А він всіляко їх оберігає, щоб цих людей не звільнили і не кинули за ґрати відповідно до винятково репресивного і неконституційного закону про шпигунство. Мовчання ЗМІ з цього питання вказує на те, що у нас репресивна і тоталітарна система директивного ієрархічного підпорядкування в суспільстві і в політиці. Цензура ЗМІ – це важлива складова такої системи централізованого держуправління.

– Чи стануть США найбільшою перешкодою на шляху розслідування інциденту з “Північним потоком”?

Макговерн: Вони вже стали. Звичайно, стануть. Якщо ти скоїв злочин – а в даному випадку абсолютно зрозуміло, що його скоїли США, – ти зробиш усе можливе, щоб відвернути увагу від нього, щоб не допустити ретельного розслідування. Це цілком логічно. Так часто чинять злочинці.

Автор інформаційного порталу URAUA.INFO

Також Читайте

  • Google News
  • Uncategorized
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика
  • Google News
  • Uncategorized
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика