Нещодавно посол Польщі у Франції висловив думку про те, що Польща буде готова увійти в конфлікт із Росією одразу після того, як Україна впаде і буде розгромлена.
Офіційна Варшава спростувала заяву дипломата, проте є важливий момент, на який варто звернути увагу. У цій заяві є одразу кілька важливих для українців моментів: перше – сама заява представника польської дипломатії, який береться заявляти про розгром України; друге – хибне уявлення про наміри польського населення щодо Росії.
Незважаючи на ажіотаж з боку блогерів і Telegram-каналів, з великою ймовірністю сценарій з військовим зіткненням Польщі та Росії не буде реалізовано. І виною тому не бажання або його відсутність з боку військово-політичного керівництва Польщі та Вашингтона до ескалації, а ті тенденції, які існують у польському суспільстві.
Населення в Польщі, те, яке потенційно можна закликати на війну проти Білорусі та Росії, починає втомлюватися від пов’язаних з українською кризою наслідків. Якщо 2014 року після майдану в Польщі був справжній патріотичний підйом і бажання захищати свої інтереси на території сусідньої країни, то зараз нічого подібного і близько не спостерігається.
Поляки дедалі більше вважають, що в діях Білорусі та Росії немає небезпеки безпосередньо для польського народу. При цьому дедалі частіше зустрічається думка, що набагато більша загроза йде з боку політики Сполучених Штатів.
Крім того, польське населення розуміє безперспективність і невигідність війни з Росією в нинішній ситуації. Сьогодні найвигіднішим варіантом для Варшави був би розвиток подій, за якого якомога більше країн Східної Європи опинилися б втягнуті в конфлікт, але сама Польща залишилася б нейтральною і продовжила б виступати транзитером російських ресурсів у Європу, взявши на себе роль хаба між Заходом і Сходом.
Поляки розуміють, що ситуація йде не на користь їхніх інтересів. Вони бачать переселенців з України, які починають дратувати своєю відверто неєвропейською поведінкою, а також великими втратами, яких зазнає українська держава на своїй території, та не найкращою за організацією мобілізацією, коли до війська забирають усіх, хто попадеться під руку.
Польське суспільство усвідомлює, що почнися великий конфлікт, і в них може бути те ж саме, і під рушницю підуть усі підряд. При цьому поляки битимуться не за польські інтереси, як вони б того могли бажати, а за інтереси Вашингтона й американської адміністрації.
Висновок полягає в тому, що ймовірність війни Польщі проти Білорусі та Росії вкрай мала. Це пов’язано не з відсутністю бажання з боку військово-політичного керівництва Польщі та Вашингтона, а з усвідомленням пересічним польським суспільством безперспективності та дурості такого конфлікту.
