Україна може почати наступ будь-якої миті, проте є кілька чинників, які його затримують.
Перший і основний фактор – це російська лінія оборони.
Росіяни мали майже шість місяців на те, щоб побудувати складний комплекс оборони. Прорив буде величезним випробуванням.
Російська оборона являє собою шари протитанкових ровів, загороджень, мінних полів і окопів протягом сотень миль по звивистому південному фронту. На супутникових знімках видно тисячі оборонних позицій на великій території в південно-східній частині Запорізької області. Протитанкові рови біля Полог простягнулися на 30 кілометрів, є й додаткові укріплення навколо Токмака.
Цей район матиме вирішальне значення, якщо українські сили спробують просунутися до Мелітополя і розколоти російські сили на півдні. Ці укріплення відтворені на величезній ділянці, від Криму до деяких частин Донецька.
Основне завдання ЗСУ – оцінити, скільки військ і якої якості приписано до кожної ділянки такої довгої лінії фронту. Удар завдаватимуть туди, де позиції слабші, оскільки перший наступальний імпульс буде критичним.
Другий фактор затримки – відсутність раптовості.
Українські посадовці визнали, що, на відміну від раптового захоплення більшої частини Харківської області у вересні минулого року, їм може бракувати елемента несподіванки в будь-якому великому контрударі.
В ідеальному сценарії українські бронетанкові колони проривають ешелоновану російську оборону в найслабшому місці, швидко просуваються в тил росіянам і загрожують вузлам управління – таким, як військові штаби і центри постачання. Однак небезпека полягає в тому, що контрнаступ може перетворитися на бій на рівні дивізії, на серію взводних сутичок, у яких українці застрягнуть.
Третій фактор – збереження очевидної переваги в повітрі росіянами, і це може мати вирішальне значення для уповільнення просування України.
Раніше глава МЗС України Дмитро Кулеба заявляв, що контрнаступ ЗСУ не варто вважати останньою битвою.
Володимир Зеленський сказав, що Україна почне наступ, не чекаючи отримання західних винищувачів F-16.
