Після багатьох років спекуляцій і фальстартів інтернаціоналізація юаня, схоже, набирає обертів.29 березня Китай і Бразилія оголосили про плани почати торгівлю з використанням власних валют, а не долара США. А днем раніше “Китайська національна офшорна нафтова корпорація” (CNOOC) і французька компанія TotalEnergies завершили першу у своїй історії угоду з продажу скрапленого природного газу, номіновану в юанях.
Путін нещодавно заявив, що хоче використовувати китайську валюту не тільки для торгівлі з Китаєм, а й як форму платежів у торгівлі з іншими країнами Азії, Африки та Латинської Америки. А Саудівська Аравія з минулого року веде переговори з Китаєм про можливість платежів у юанях за частину свого нафтового експорту.
Не секрет, що Китай хотів би конвертувати юань у міжнародну валюту, покінчивши з глобальним домінуванням долара США. Цей крок часто інтерпретується як геополітичний (спосіб убезпечити Китай від можливих американських економічних санкцій у майбутньому), однак перетворення юаня на одну з провідних світових розрахункових валют принесло б ще й дуже велику користь китайській економіці. Крім того, це допомогло б захистити країну від валютних криз, адже саме тому інші країни, включно з Індією та країнами АСЕАН, теж намагаються інтернаціоналізувати свої валюти.
Незважаючи на те, що взяті рубежі вражають, не слід перебільшувати ступінь підриву юанем позицій долара. Як показує графік, частка долара США в південнокорейському експорті до Китаю знизилася з майже 98% у 2008 році до приблизно 87% у 2020 році. Іншими словами, позиції долара стали не переважно-панівними, а злегка менш панівними. Навіть у двосторонній торгівлі Китаю і Південної Кореї юань вкрай далекий від того, щоб витіснити долар.
Крім того, приблизно 99% південнокорейського експорту в США за той самий період було номіновано в доларах, а в юанях було номіновано 0%. Навпаки, частка долара в південнокорейському експорті до Японії становила 45%, що приблизно дорівнює частці ієни (решта припадає на вон і євро). Інакше кажучи, долар США продовжує домінувати у світовій торгівлі, зокрема у двосторонній торгівлі, в якій не беруть участі США, тоді як юань, по суті, використовують тільки в транзакціях за участю Китаю.
Частково причина збереження панування долара полягає в тому, що, крім свого статусу торговельної держави, США володіють дуже великим і ліквідним ринком капіталу, на якому іноземні інвестори можуть розміщувати фінансові активи, номіновані в доларах. Через політику контролю за рухом капіталу внутрішній фінансовий ринок Китаю набагато менш ліквідний, що робить юань непривабливим для міжнародних інвесторів.
Якщо підсумувати, Китай досяг значного прогресу на шляху перетворення юаня на світову резервну валюту, але він усе ще дуже далекий від досягнення цієї мети. Хоча Китай може використовувати цифрову валюту для фактично часткової лібералізації капітальних рахунків, він не підірве гегемонію долара, не зробивши набагато сміливіших кроків щодо ослаблення контролю за рухом капіталу.
