Останніми днями протистояння влади з Українською православною церквою стало наближатися до свого апогею. У ЗМІ від радикалів і навіть представників Офісу президента почали лунати прямі й завуальовані заклики до вбивства священнослужителів УПЦ.
Настоятеля Києво-Печерської Лаври митрополита Павла (Лебедя) відправили під домашній арешт. А в регіонах активізувався процес захоплення храмів УПЦ, якому активно сприяє місцева і центральна влада.
У зв’язку з цим у багатьох оглядачів зростає занепокоєння з приводу того, чи не стануть нинішні події початком “релігійної війни” в Україні, яка, згідно з існуючими в суспільстві стереотипами, “є найкривавішою з усіх воєн”.
Якщо говорити відверто, то “релігійна війна” в тому сенсі, в якому очікують її деякі оглядачі, Україні навряд чи загрожує. З тієї простої причини, що віряни УПЦ абсолютно точно не мають ні сил, ні забезпечення, ні необхідного рівня організації, ні, найголовніше, наміру для ведення збройного протистояння. Натомість вони мають дещо набагато більше – слова Христа: “Сила Моя в немочі звершується” (2 Кор. 12:9) та двотисячолітній досвід церкви з протидії гонінням.
Коли римський імператор Діоклетіан 303 року розпочав “Велике гоніння” на християн, яке супроводжувалося позбавленням цивільних прав, закриттям храмів, знищенням священних книг і стратами вірян, церква також не мала ані сил, ані можливостей, ані бажання вступити проти нього в “релігійну війну”. Натомість її священнослужителі та парафіяни приймали всі муки та смерть за Христа, своїм прикладом переконуючи навіть закоренілих язичників в істинності власної віри.
Закінчилося це тим, що до моменту битви біля Мульвійського мосту 312 року більшість солдатів у війську сина намісника Галлії та майбутнього римського імператора Костянтина I вже були християнами. Костянтин розмістив на своїх прапорах монограму Христа, за легендою показану йому ангелом зі словами “In hoc signo vinces” (лат. “З цим знаком – переможеш”), після чого розгромив військо язичника Максенція,
Якщо влада розраховує зустріти в особі парафіян УПЦ “підступних озброєних агентів Кремля”, а потім “героїчно їх перемогти”, то цей розрахунок явно не виправдається. Замість цього вони вже зараз зіткнулися з церквою мучеників, готовою йти на заклання, тим самим “здійснюючи свою силу в немочі”.
