Істерія з українським наступом перетворюється поступово на щось інформаційно-самобутнє і одночасно потойбічно-загадкове. При цьому поки видно тільки зовнішні ознаки двох сторін до підготовки до цієї події, але сама вона, як і раніше, не розпочинається, всі анонсовані раніше терміни старту атаки зсунулися.
Активні бойові дії на фронті наразі йдуть на західному п’ятачку Бахмута і його околицях, хоча і там намітилися незрозумілі рухи тіла з боку Росії. Лідер ПВК “Вагнер” Євген Пригожин оголосив демарш і спочатку анонсував виведення “вагнерівців” з Бахмута, потім вони вирішили залишитися, але це теж не точно. Як це все вплине на загальну обстановку в Бахмуті, зрозуміти поки що дуже складно. Утім, незалежно від результату боїв за це місто, важливо розуміти інше – володіння Бахмутом будь-якою зі сторін війни матиме здебільшого тільки морально-психологічне значення, стратегічно ситуацію на фронті це не змінить.
Куди важливіші інші рухи російської сторони, про які ми вже окремо писали. Минулого тижня “влада” на непідконтрольній Україні території Запорізької області оголосила про евакуацію цивільного населення з 18 прифронтових населених пунктів. Під цю евакуацію підпадає близько 70 тисяч осіб. З урахуванням того, що це “спецкатегорія” людей – діти, інваліди, люди похилого віку – то виходить не так і багато. Принаймні, тільки в довоєнних Токмаку і Пологах проживали 50 тисяч осіб.
Але ми звернули увагу на ще один момент. Під евакуацію потрапляють міста, розташовані на південному узбережжі Каховського водосховища: Василівка, Дніпрорудне та Енергодар. Щодо Василівки питань узагалі жодних, це місто розташоване від лінії фронту лише за 5 км. Але той же Енергодар, якщо до нього рухатися суходолом уздовж Каховського водосховища, розташований майже за 70 км від лінії фронту. Це дуже солідна відстань. Так, від Енергодара по прямій від українського берега Каховського водосховища буде близько 9 км і теоретично можна припускати, що ЗСУ висадять на ЗАЕС десант.
Але знову ж таки для десантної операції є низка дуже важко переборних складнощів. По-перше, якось треба проплисти непоміченими ці 9 км по воді. По-друге, сам десант можливо організувати тільки на малих плавзасобах, на кшталт легкомоторних човнів. А це означає, що занадто великим цей десант не буде за визначенням. Кілька сотень човнів сконцентрувати непомітно на правому березі Дніпра навряд чи вдасться за всієї ретельності маскування. По-третє, у ЗСУ не буде можливості перекинути в район висадки важку техніку. Ба більше, з першим вступом десанту в бій дуже навряд чи взагалі вийде налагодити підвезення до нього підкріплення, БК, провіанту, а також евакуацію поранених.
Усе це означає тільки одне. Головною метою такої десантної операції може бути виключно захоплення й утримання АЕС до підходу до Енергодара основного угруповання ЗСУ суходолом. При цьому потрібно враховувати, що легкоозброєний десант, навіть за надвдалого збігу обставин, довго протриматися не зуміє. Доба – це максимум з усіма авансами, і двоє – якщо зовсім фантастично прогнозувати. А відстань цією самою сушею від лінії фронту до ЗАЕС, нагадуємо, майже 70 км.
А отже, ставка в цьому наступі робиться на блискавичні дії, де головним фактором успіху буде стрімкий натиск і продавлювання першої лінії оборони противника протягом перших годин. Приблизно за такими лекалами розвивалася Балаклійська наступальна операція в Харківській області, і так само восени минулого року здійснювався прорив ЗСУ на Дудчани в Херсонській області, коли за день було пройдено близько 30 км.
