Куратор ПВК “Вагнера” Євген Пригожин заявив, що 10 травня виводить ПВК “Вагнер” із позицій у Бахмуті і передає їх військам міноборони Росії. За його словами, найманці підуть у тилові табори, щоб “зализати рани”.
При цьому він знову звинуватив керівництво МО Росії у відсутності достатньої кількості боєприпасів для “Вагнера”. І заявив, що в таких умовах ПВК “приречена на безглузду загибель”.
Раніше сьогодні Пригожин опублікував відео з трупами “вагнерівців” і звинуватив у їхній загибелі міністра оборони Росії Сергія Шойгу і начальника Генштабу Росії Валерія Герасимова.
Бійці ЗСУ, які воюють на бахмутському напрямку, неодноразово заявляли, що ніякого снарядного голоду у “вагнерівців” немає, а інтенсивність обстрілів ніяк не знижується. Тобто, заяви Пригожина про те, що йому нібито не дають снаряди, найімовірніше, брехня.
Демарш Пригожина – подвійний удар по російській військовій машині напередодні наступу ЗСУ. По-перше, відхід “Вагнера” оголює велику ділянку ділянки фронту, для прикриття якої потрібно виділяти резерви. По-друге, що ще важливіше – це удар по моральному духу російської армії, оскільки Пригожин проводить лінію про те, що в міноборони Росії сидять тупі генерали, а то й зрадники, які гублять армію і бійців. Тобто, по суті, Пригожин веде системну роботу з деморалізації армії Росії напередодні наступу ЗСУ.
Навіщо він це робить – можуть бути різні версії. Це може бути відлунням різкого загострення міжкланової боротьби в Росії за контроль над міноборони. Це може бути особисте “биківство” Пригожина, який вирішив, що його вплив і значення для Росії настільки велике, що він може дозволити собі відкрито качати права, і його вимоги Кремль виконає. Нарешті, це може бути підготовка Пригожина до військового заколоту і до спроби захоплення влади в Росії. Можливо, за погодженням з Україною і Заходом. Примітно, що представники України, зокрема, глава ГУР Кирило Буданов останнім часом дуже впевнено заявляли, що вже цього року будуть дуже великі успіхи на фронті. Хоча начебто жодних військових передумов до цього не було (ЗСУ не має ні чисельної переваги над російською армією, ні переваги за озброєннями). Однак, якщо в Росії почнеться смута (як у 1917 році), то, звісно, розвал російської армії і, як наслідок, розгром Росії в Україні, цілком реальний уже в осяжному майбутньому.
Але, природно, все залежатиме від подальшого розвитку подій. Якщо влада зможе швидко придушити “заколот Пригожина”, або застосувати до нього сильнодіючі аргументи, щоб він узяв свої слова назад, заявивши, що “проблему вирішено”, то істотного впливу на перебіг подій на фронті ситуація не матиме. Якщо ж публічний конфлікт розвиватиметься далі – тоді наслідки для Росії можуть бути значно серйознішими.
