У Росії напередодні воєнкори влаштували в Telegram-каналах істерику про початок наступу ЗСУ. Що цікаво, проукраїнські пабліки хоч і долучилися до розгону паніки в російській спільноті, але явно йшли “другою хвилею”, не зовсім розуміючи, що відбувається насправді.
Почнемо з передісторії. До 11 травня ЗСУ досягли видимих успіхів із фланговими ударами навколо Бахмута, зумівши продавити на виступах противника на півтора-два кілометри. Найкращих досягнень було досягнуто на південному фасі, де вдалося відкинути російські війська від Іванівського, тим самим розблокувавши дорогу Н-32, що зв’язує Часів Яр із Бахмутом. Щоправда, і “вагнерівці” в самому Бахмуті ще більше посунули ЗСУ до західних околиць міста. Тобто флангові удари Сирського за часом дещо запізнилися.
Але все ж таки це очевидний успіх ЗСУ. По-перше, логістично тепер легше буде добиратися до самого українського гарнізону в Бахмуті. А по-друге, завдано репутаційного удару по кадрових частинах ЗС Росії, які тримають фланги Бахмута, але вже після першого і далеко не відчайдушного натиску ЗСУ залишили зайняті позиції.
Також протягом усього дня слідували вже традиційно істеричні заяви Євгена Пригожина, якого все менше в інформаційному просторі сприймають як адекватне джерело. Але ближче до вечора відверто панікерські пости почали розганяти російські воєнкори, насамперед Піддубний і Коц, які мають на двох у Telegram півтора мільйона підписників.
Почалося все традиційно з опису обстановки під Бахмутом, який, на думку російських воєнкорів, ЗСУ от-от мають намір взяти в оточення. Далі вони помітили просування ЗСУ в районі Майорська під Горлівкою. Потім у них почалися рухи ЗСУ вже на Запорізькому напрямку в районі Оріхова. Пізніше вони змістилися в Херсонську область, де в районі Берислава побачили гігантське скупчення човнів ЗСУ, які готуються до десантної операції. І апофеозом “великого наступу українців” стає атака на Бєлгород.
Українські Telegram-канали від усього цього потоку інформації приємно очманіли і, природно, теж почали розгін цієї ж хвилі. Але характерно, що вони якраз посилалися на російські джерела, а не генерували самостійно історії про “рух ЗСУ до Бєлгорода”.
Взагалі інформаційні війни – це найважливіший елемент самої війни. Яскравим прикладом подібних кампаній є, скажімо, евакуація ЗС Росії із Херсона. Тоді нічне відведення військ супроводжувалося і “20 тисяч російських солдатів потонуло в Дніпрі”, і “висадкою” ЗСУ на Кінбурнському півострові, і “десантом” на лівому березі Дніпра в Олешках. Це показовий приклад успішних дезінформаційних вкидань.
Ба більше, коли ЗСУ дійсно перейдуть у повномасштабний наступ, українська сторона 100% здійснюватиме інформаційний вплив і на російську армію, і на російське суспільство, хоча б тому, що це багато в чому і сприятиме успіху самого наступу. Тут якраз усе нормально і зрозуміло. Ось тільки з історією від 11 травня є один цікавий нюанс. Паніку у своєму ж середовищі розігнали не українські інформаційні майданчики, а виключно російські воєнкори.
