У районі Бахмута тривають запеклі зустрічні бої. Залишки західних кварталів штурмує ПВК “Вагнер”, а ЗСУ намагаються відкинути противника на північ і південь від міста.
У самому Бахмуті для ЗСУ, схоже, все добігає фіналу. Українські підрозділи тримають квартал із багатоповерхівками по вулиці Ювілейна. Далі за ними йде невеликий приватний сектор, стихійне звалище і пустирі. Формально можна ще буде сперечатися, де який пустир належить адміністративно до Бахмута, а який не до нього, але, по суті, місто вже практично повністю перебуває під контролем противника.
У цей же час військове угруповання Сирського проводить удари по флангах від Бахмута. На північному фасі ЗСУ вийшли до Берховського водосховища і далі намагаються максимально вирівняти фронт, орієнтуючись на трасу М-03.
Загалом задумка Генштабу ЗСУ на цьому етапі зрозуміла і частково навіть реалізована. Обидві траси безпосередньо до Бахмута розблоковано, а далі читається намір із боку Сіверська почати наступ на Соледар і південніше, приблизно з боку Курдюмівки, продовжити зустрічний рух із метою оточення Бахмута. Але це саме задумка. А на практиці ми маємо таке.
Перше. ЗСУ помітно запізнилися з початком контрнаступу. Бахмут практично повністю вже під контролем противника, а оборону міста українська армія проводила, перебуваючи здебільшого в невигідному оперативному оточенні. І коли кліщі вже розімкнуті, утримувати в місті вже нічого.
Друге. Наступ ЗСУ по флангах від Бахмута останніми днями помітно загруз. Якщо спочатку просування йшло приблизно по 600 метрів на добу, то наразі ЗС Росії підтягнули резерви, і фланги тепер продавлюються дуже важко. Поки ще рано стверджувати, що наступ ЗСУ захлинувся. Але також очевидно, що для продавлювання російської оборони українському командуванню доведеться задіяти набагато більші сили.
Третє. Виникає питання про доцільність зустрічних боїв за Бахмут. Навіть за максимально вдалого збігу обставин для ЗСУ повернення Бахмута і Соледара принципово нічого не змінить у цій війні на стратегічному рівні.
Ситуація під Бахмутом зараз складна відразу для двох сторін і одночасно максимально ірраціональна. Але в будь-якому разі, курчат рахуватимуть цієї осені. Для України набагато важливіше домогтися стратегічних змін на полі бою, які значно погіршать становище Росії. Але досягається це шляхом виходу ЗСУ до Азовського моря, але точно не через те, яка зі сторін на даний момент контролюватиме Бахмут.
