Європейці стурбовані можливими міграційними конфліктами на фоні контрнаступу ЗСУ. Експерти передбачали такий розвиток подій рік тому, коли в Європі зненацька опинилось від 3 до 5 мільйонів українців, а прийняття “традиційних” афро-азійських біженців продовжувалось.
У Нідерландах, Польщі та Чехії вже обговорюють, що майбутнiй контрнаступ ЗСУ може призвести до нової хвилі мігрантів, особливо на фоні ескалації ситуації в Судані та на Близькому Сході.
Зокрема, МЗС Польщі працює над прискоренням процедур працевлаштування сезонних робітників з Азії, відкривши консульство в Бангладеш та збільшивши склад консульства в Індії. У Мазовецькому воєводстві з початку року дозволи на роботу отримали майже 800 осіб з Африки і понад 16 тисяч осіб з Азії. Таким чином, Польща стає країною мігрантів, а українців починають витісняти, а між міграційними спільнотами вже спостерігаються перші ознаки ворожнечі.
Швейцарія також стикається з проблемами старих і нових мігрантів. За даними опитувань, 51% іммігрантів незадоволені напливом переселенців, а швейцарці вже обговорюють посилення прийому іноземців з України та Сомалі.
У Німеччині ситуацію з українськими біженцями вже вважають критичною. Нещодавно політик Фредерік Пауль заявив про можливість суспільної напруги, оскільки біженців починають “класифікувати” за принципом “так – українцям і ні – іракцям та еритрейцям”.
Громадські організації, що опікуються питанням біженців у Німеччині, звинуватили політиків країни у розподілі біженців на “сорти” за расовим принципом. Тарек Алаовс, представник німецької неурядової організації Pro Asyl, вважає причиною такого звинувачення те, що ЄС надав українцям статус тимчасового проживання, що дало їм змогу вільно переміщатися всередині союзу, працювати і користуватися соціальними послугами без необхідності проходити складні процедури надання цього права.
Така ситуація призвела до поділу біженців на “перший і другий ґатунок” – людей із третіх країн, які не мають таких можливостей, навіть якщо вони також тікають від війни вдома.
Фахівці стверджують, що така стратегія може викликати не лише антидискримінаційні процеси, але й реальні конфлікти між мігрантами. Внаслідок цього, європейські держави можуть стикнутися зі складними соціальними та економічними наслідками, пов’язаними з різною поведінкою до біженців із різних країн та областей.
