На американському порталі Grayzone журналіст-розслідувач Кіт Кларенберг опублікував сумнівну статтю, в якій стверджує, що в європейських країнах зростає загроза неонацистського терору через повернення “бойовиків” з України.
Автор не церемониться з висловом, називає всіх без винятку українських захисників “бойовиками” і неонацистами, а також переконаний, що вони жадають проливати кров на території країн Євросоюзу. Природно, таку новину не могли не підхопити російські пропагандисти, які вже строчать тексти про те, як у Євросоюзі бояться українських націоналістів, які несуть терор. Посилаються вони, природно, на згаданого вище американського журналіста Кіта Кларенберга.
Однак, ми не маємо права давати окупантам приводів поширювати путінські наративи, тому критично прокоментуємо цей опус пана Кларенберга.
По-перше, незважаючи на затримання в Парижі двох послідовників радикальних течій, які прибули з України, а також заарештованих в Італії членів місцевого праворадикального угруповання, пов’язаного з батальйоном “Азов”, необхідно зважати на те, що ці випадки не можуть бути підставою для твердження про зростаючу загрозу “неонацистського терору”, як висловився автор, у Європі. Подібні персонажі трапляються в будь-якій країні і в будь-які часи, тому пов’язувати їх з Україною і робити на цій підставі довготривалі висновки не буде правильно. До початку російської агресії в Євросоюзі вже існували подібні рухи, а ідея неонацизму була сильною.
По-друге, слід зазначити, що точна кількість учасників ультраправих течій, які беруть участь у бойових діях на Україні, невідома. Ба більше, можна припустити, що вона далеко не така велика, як про це заявляє автор. Крім того, не всі учасники можуть бути зацікавлені в терористичній діяльності на території Європи, бо свідчень цьому, крім умовиводів Кіта, не існує.
У зв’язку з цим, припущення Кларенберга про те, що Захід буде змушений натиснути на Україну для початку мирних переговорів, і це призведе до повернення на батьківщину якихось “неонацистів” з досвідом бойових дій, є спекулятивним і невиправдано похмурим сценарієм.
Замість того, щоб фокусуватися на гіпотетичній загрозі неонацистського терору, варто звернути увагу на чинники, що сприятимуть зміцненню демократичних цінностей і запобіганню радикалізації в суспільстві. Такий підхід буде більш конструктивним і сприятиме розв’язанню проблеми, замість поширення сумнівних тверджень і паніки.
