Українські військові підрозділи останніми днями привернули увагу неймовірним прикладом інженерної творчості та практичного застосування зброї: стало відомо, що під час одного з нападів росіян їм вдалося збити ракету Х-59 за допомогою модернізованого боєприпасу Hydra 70.
Ракета Hydra 70 — це класичний 70-мм боєприпас, який у США та інших країнах НАТО довгий час використовували переважно на вертольотах і літаках у вигляді неуправлюваних снарядів. Їх особливість полягає в тому, що вони дешеві, надійні, досить прості у виготовленні, але водночас без додаткових модулів керування не можуть забезпечувати високу точність. Проте у світі вже давно існує рішення у вигляді системи APKWS: в ракету вбудовується невеликий модуль з лазерним наведенням і розкладними крилами, що перетворює просту «трубу з порохом» на високоточну зброю. За приблизними даними, одна ракета Hydra 70 у базовому варіанті коштує близько 40 тисяч доларів, тобто це значно дешевше, ніж, наприклад, боєприпаси для NASAMS чи Patriot.
Коли з’ясувалося, що модифікована Hydra 70 з модулем APKWS може успішно протидіяти навіть таким ворожим цілям, як російська Х-59, експерти охрестили це справжнім проривом. Адже традиційно для збиття дорогих ракет чи дронів ЗСУ були змушені витрачати складні та високовартісні боєприпаси, у кілька разів дорожчі за саму ціль. Тепер з’являється варіант, коли економічна доцільність переходить на бік України: українські військові можуть блокувати російські атаки відносно дешевими ракетами і не перевантажувати дефіцитні ЗРК.
Очевидно, що використання Hydra 70 як зенітного засобу є скоріше винятковою та інноваційною практикою, ніж усталеною стандартною тактикою. Проте факт, що саме ЗСУ зуміли відпрацювати і продемонструвати можливість ураження дорогих крилатих ракет дешево й ефективно, підкреслює винахідливість українських фахівців. Відтак Україна здатна витиснути додаткові переваги з технологій, які раніше мали зовсім інше призначення.
Поки що невідомо, наскільки масштабно можна розгорнути подібну систему і чи будуть доступні великі запаси Hydra 70 від західних союзників. Також питання залишається, як інтегрований модуль APKWS поводиться у реальних бойових умовах, коли існують радіоелектронні завади та маневрування цілі. Проте навіть одиничний успіх окреслює нові горизонти: якщо Україна розширить можливості з ухваленням такої технології, це підірве фінансову логіку росіян, котрі ставлять на масований пуск ракет, сподіваючись на «перевантаження» української ППО.
Таким чином, історія з Hydra 70 і APKWS свідчить про продовження пошуку нестандартних розв’язань у війні на виснаження, де вартість збиття ворожої цілі перестає бути «ахіллесовою п’ятою» для захисників. Напевно, це не є тотальним рішенням, що замінить усі системи, але черговий раз доводить: перемога приходить до тих, хто найшвидше адаптується і використовує вільні від комерційних стереотипів підходи. Україна вже не раз демонструвала, що здатна на таку адаптацію, і саме тому і надалі має реальні шанси перехопити ініціативу в небі.
