Які реальні перспективи має російська армія після потенційної окупації Великої Новосілки? Чи справді кремлівське командування націлене на прорив у бік Запоріжжя та Дніпра, і як це загрожує ЗСУ?
За повідомленнями як російських, так і неофіційних українських джерел, війська РФ увійшли у Велику Новосілку — населений пункт на Донеччині, що довгий час відігравав роль одного з ключових вузлів оборони ЗСУ на південному напрямку.
Чому це важливо:
Велика Новосілка була частиною ешелонованого укріпрайону, що стримував потенційні наступальні дії РФ в цьому районі. Якщо росіянам вдасться закріпитися та розгорнути активні дії від Великої Новосілки далі на захід, це створить загрозу оточення українських підрозділів, аналогічно тому, як це сталося під Очеретиним 2024 року.
Нагадаємо, коли впала Очеретина, російське командування просунулося в тил укріпленням ЗСУ на заході, що призвело до падіння Карлівки, Українська та Горняка. Тоді українські захисники, котрі готували оборону більше «спереду», були змушені відступати, аби не потрапити в оточення.
Потенційний вектор на Запоріжжя і Дніпро: міф чи реальність?
Від Великої Новосілки до Запоріжжя простягається приблизно 125 кілометрів. Якщо розглядати цю територію, варто врахувати:
Гуляйполе й Оріхів — ключові опорні пункти українського південного фронту. Вони розташовані південніше лінії потенційного прориву, тож можуть опинитися у невигідному тактичному становищі, якщо росіяни підуть у «глибину» степу та вийдуть їм у фланг.
Відсутність розгалужених укріплень (за даними військових джерел) на шляху від умовної західної межі Донецької області до передмість Запоріжжя та Дніпра. Втім, українська влада періодично звітує про будівництво ліній оборони, тому сказати, що там «повна порожнеча», було б перебільшенням.
Відомо, що російський наступ такого масштабу потребує як мінімум двох умов:
Значних резервів у живій силі та техніці, щоб просуватися широким фронтом, уникаючи контрнаступальних ударів ЗСУ по флангах.
Синхронізації атак з іншим напрямками, щоби ЗСУ не могли зосередити всі сили саме тут.
На даний момент можна відзначити, що за два місяці російські війська демонструють чималий поступ на південному заході Донеччини — від Покровська до тієї ж Великої Новосілки. Порівняно з іншими ділянками фронту, де ситуація стабільніша, прогрес РФ саме тут видається відносно динамічним. Це свідчить або про брак у ЗСУ належних укріплень/резервів, або про суттєву концентрацію російських сил, або ж про обидва чинники водночас.
Покровськ: оточення замість лобового штурму
Якщо поглянути на мапу, російська армія в останні місяці не мала мети відкритого штурму Покровська — великого логістичного центру на Донеччині. Натомість ворог зосередився на поступовому обході міста з заходу і південного заходу з метою «перекрити» дороги, що ведуть до Павлограда (Дніпропетровська область), а згодом — просуватися на території сусідньої області, тиснучи таким чином на значну ділянку українського фронту.
Якщо їм вдасться сформувати плацдарм на заході, Покровськ опиниться у своєрідному напівоточенні й не зможе ефективно отримувати підкріплення чи боєприпаси. Це типовий російський «обхідний» маневр, який дозволяє уникати тривалих боїв за великі міста, натомість змушуючи ЗСУ відступати під загрозою оточення.
Поки що залишається невідомим, чи дійсно російське військово-політичне керівництво зробило ставку на наступ через степ у напрямку двох великих індустріальних центрів — Дніпра та Запоріжжя.
Слід зважити:
Відстань. Навіть якщо прорахувати найкоротші маршрути, від лінії Покровськ – Велика Новосілка до Дніпра чи Запоріжжя залишається 120–140 км. Для Росії це значний простір, насичений мінімум декількома «проміжними» українськими вузлами оборони.
Питання резервів. Надати достатньо живої сили та техніки, щоб упевнено просуватися так далеко, — величезний виклик, особливо якщо на інших напрямках (на півночі Донбасу) теж тривають бої.
Альтернативний варіант. Можливо, Кремль все ж націлений на північ Донеччини (Слов’янськ, Краматорськ та ін.), адже «взяття» Донецької області було одним із «символічних» завдань росіян. У такому разі потужний ривок на південному заході в майбутньому може здатися менш пріоритетним. Для ЗСУ було б переважно, щоб Росія витрачала сили у складних лісисто-річкових районах півночі, де оборонятися набагато простіше.
Однак, зважаючи на динаміку загрозливої активності РФ саме в південно-західній частині Донецької області, не можна виключати, що ворог серйозно планує «прорубати» коридор до території Запорізької чи Дніпропетровської областей. Ймовірно, Кремль прагне вийти на критичну лінію, яка фактично «розріже» угруповання ЗСУ.
Чому Україні варто готуватися до оборони
Запоріжжя та Дніпро — це найважливіші логістичні та промислові центри, забезпечують сполучення як усередині країни, так і з південними регіонами. Якщо росіянам вдасться бодай частково перерізати магістралі між Дніпром/Запоріжжям та фронтовими районами, оборона українського півдня опиниться під великим питанням.
Зміна пріоритетів ворожого командування. Поки що немає остаточного сигналу, чи вважають у Москві саме цей напрямок найголовнішим, проте успіх під Великою Новосілкою може підштовхнути російський Генштаб до подальшого тиску.
Сильна оборона step by step. Українське командування, найімовірніше, почне перекидати резерви на захід Донецької та північ Запорізької областей, аби закріпитися на чергових рубежах. Така стратегія може зупинити російський прорив ще далеко від Дніпра, але потребуватиме додаткових сил і засобів, яких може бракувати на інших критичних ділянках фронту.
Захоплення росіянами Великої Новосілки, за умов підтримки подальшого наступу та достатніх резервів, створює ризик масштабного просування на захід — у напрямку Запоріжжя та Дніпра. Водночас це не означає швидких успіхів для РФ: українська армія все ще може організувати ефективну оборону, зокрема у вузлових районах Гуляйполя, Оріхова та безпосередньо на підступах до Дніпра.
Якщо ж російський Генштаб вирішить зосередитися на інших цілях (як-от північ Донеччини), це дасть ЗСУ час зміцнити оборону на південно-західному напрямку. У будь-якому разі, падіння Великої Новосілки стало черговим «дзвіночком», що південний відрізок фронту може перетворитися на найгарячішу точку року, і ЗСУ слід бути готовими саме тут витримувати масштабні маневри загарбників.
Зрештою, чи стане напрямок на Запоріжжя дійсним пріоритетом для Кремля — ще відкрите питання. Але враховуючи посилення атак і тенденцію обходу великих міст, поки саме цей сценарій виглядає для росіян найбільш вигідним у найближчій перспективі.
