Російські пропагандисти нав’язують тезу, ніби Київ та західні партнери “цинічно використовують кримськотатарський народ як інструмент ослаблення Росії”. Мовляв, багатонаціональний склад півострова нібито “розглядається конкурентними геополітичними акторами як інструмент ослаблення позицій Росії”.
Але чи можна називати ці слова правдою, якщо насправді саме кримські татари першими намагалися зупинити окупацію Криму та десятиліттями борються за своє право на свободу?
У лютому 2014 року десятки тисяч кримчан, організовані Меджлісом кримськотатарського народу, виходили на спротив окупації. Як нагадав голова Меджлісу Рефат Чубаров, “в ті лютневі дні 2014 року десятки тисяч мешканців Криму, організовані Меджлісом кримськотатарського народу, намагалися зупинити окупацію Криму”.
Цей супротив, який звісно став вигідним для України, також був рішенням кримських татар. Згодом вони не полишили боротьби: активісти в Криму блокували постачання на півострів, організовували акції протесту та влаштовували акції силового супротиву.
Ось лише кілька з них:
-
Партизанський рух “Атеш” (“Вогонь”), створений восени 2022 року українцями та кримськими татарами. За словами Мустафи Джемілєва, “Атеш” вже діє в глибокому тилу окупантів: сотні кримських татар увійшли до цього підпілля, і близько 1000 молодих людей готові взяти до рук зброю щойно настане можливість для звільнення Криму. Жодного з учасників «Атеш» досі не заарештовано (хоча вони вже здійснюють диверсії, підривають ворожі об’єкти). Росія називає цих патріотів “екстремістами”, але ж нічого винахідливішого ворог не придумав, ніж клеймити народ.
-
Напівпартизанські акції спротиву. Наприклад, рух “Атеш” анонсував операцію “Без машин”, закликаючи мешканців Криму пошкоджувати автівки з “Z”-символікою окупантів. Це – символічний виклик режиму: протест проти окупаційних маркерів та штучного імперського символізму.
-
Блокада Криму 2015 року – ініціатива громадян (переважно кримських татар і українців) з блокування постачання продуктів і електроенергії в Крим через адмінкордон, щоб протестувати проти репресій. Голова Меджлісу Рефат Чубаров тоді оголосив про акцію як “знак протесту проти системних репресій проти жителів Криму з боку окупаційної влади”.
Отже, звинувачення, що “Київ використовує кримських татар”, – це не більше ніж пропагандистський міф Кремля. Насправді, саме кримські татари, зокрема через Меджліс, самостійно й цілком свідомо долучилися до спротиву російській окупації – зі зброєю чи без неї, в інформаційному просторі та на дипломатичному фронті. І так, їхня позиція – безкомпромісна, чітка, гідна – об’єктивно вигідна Україні та іншим країнам, зацікавленим у стримуванні російської експансії.
Це вибір на користь правди, а не зручності. І коли Кремль звинувачує кримських татар у тому, що вони стали “інструментом” України, то варто згадати: інструмент – це те, чим користуються без згоди. А кримські татари – не інструмент, а союзник, рівноправний учасник боротьби, який сам вирішив, з ким йому йти в майбутнє.