Президент США Дональд Трамп оголосив, що скорочує термін свого ультиматуму Кремлю щодо завершення війни в Україні. Раніше кінцевою датою називався кінець серпня, але тепер новий дедлайн закінчується приблизно через 10-12 днів. Трамп пояснив таке рішення повною відсутністю прогресу в мирних переговорах.
Він додав, що офіційно підтвердить скорочення терміну ультиматуму в найближчі день-два. Згідно з озвученим планом, Москва має погодитися на припинення вогню до ~8 серпня, інакше на неї чекатимуть жорсткі економічні заходи.
Головне питання – що саме станеться, якщо Москва не виконає вимогу про перемир’я в установлений строк? Трамп уже окреслив свою відповідь: Сполучені Штати введуть вторинні санкції – тобто 100% мита на країни, які продовжать купувати російські енергоносії. Таким чином Вашингтон ставить перед імпортерами російської нафти і газу жорсткий вибір: або відмовитися від російського палива, або втратити доступ до американського ринку через стовідсоткові тарифи. Ця міра покликана різко скоротити доходи Москви від експорту енергоносіїв.
Ще донедавна оглядачі сумнівалися, чи наважиться Трамп на такі радикальні кроки. Запровадження вторинних санкцій могло б спровокувати стрибок світових цін на нафту та новий виток глобальної торговельної війни. Проте те, що президент США вирішив скоротити термін ультиматуму, сигналізує про його готовність усе ж таки вдатися до 100%-вих мит. Сам Трамп визнав, що не впевнений, чи змінять ці тарифи рішення Росії продовжувати війну, але налаштований їх запровадити.
Підготовка та підтримка союзників
Ознаки вказують на те, що адміністрація Трампа готує підґрунтя для успіху санкцій і заручається підтримкою союзників. Лише вчора США та Європейський Союз уклали велику торговельну угоду, за якою ЄС зобов’язався придбати до 2028 року додаткові американські енергоносії на суму $750 млрд замість російських. Це історичне рішення посилює домінування США на енергетичному ринку та показує готовність Європи зменшити залежність від російської нафти і газу – ймовірно, про всяк випадок, якщо вторинні санкції набудуть чинності.
Також можливі непублічні домовленості з іншими ключовими гравцями світового нафторинку. Саудівська Аравія та її партнери по ОПЕК+ останнім часом поступово збільшують видобуток нафти, і Ер-Ріяд все ще має значні резервні потужності для швидкого нарощування виробництва у разі різкого скорочення пропозиції. Це означає, що арабські експортери теоретично здатні частково компенсувати випадіння російської нафти з ринку, щоб стримати зростання цін. Індія, один з найбільших імпортерів російської нафти, зараз веде напружені торговельні переговори з Вашингтоном і навряд чи захоче їх ускладнювати – отже, може виявитися більш схильною скоротити закупівлі у РФ, аби уникнути конфлікту зі США. Сукупність цих факторів вказує, що Трамп намагається заручитися і ресурсною, і дипломатичною підтримкою союзників та партнерів. Якщо вторинні санкції будуть введені, альтернативні джерела постачання енергоносіїв вже готуються, а ключові економіки налаштовані підтримати цей тиск на Москву – принаймні частково.
Наслідки для Росії: залежність від Китаю
Припинення купівлі російської нафти країнами-імпортерами може позбавити Москву значної частини валютних надходжень від експорту. Для Росії втрата основних ринків збуту нафти і газу стала б нищівним ударом по державних фінансах. За даними експертів, доходи від експорту енергоносіїв формували 30–50% федерального бюджету РФ в останні роки . Отже, різке перекриття цього грошового потоку через вторинні санкції серйозно підірве спроможність Кремля фінансувати війну та покривати внутрішні видатки. Фактично, економіку Росії поставлять перед загрозою глибокої кризи.
Ефективність такого удару по Москва залежатиме насамперед від позиції Китаю. Саме Китай та Індія є найбільшими покупцями російської нафти на світовому ринку. Якщо обидві ці країни припинять імпорт, Москва фактично залишиться майже без ключових покупців свого енергоресурсу. У такому разі російська влада стрімко втратить основне джерело валютних доходів, що створить для неї критичний тиск з метою зупинити війну. Однак аналітики сумніваються, що Пекін піде на повну відмову від російської нафти. Китай вже перебуває під дією численних американських санкцій і мит та розглядає партнерство з Москвою як стратегічне, тому навряд чи різко змінить свою торговельну політику. Якщо Пекін проігнорує вимогу Вашингтона і продовжить купувати енергоносії з РФ (можливо, отримуючи їх зі знижками), у Росії залишиться критично важливий “рятівний круг”. Тоді удар санкцій виявиться не таким болючим, як очікується, і Кремль зможе довше фінансувати військові дії, хоч і з меншими прибутками.
З іншого боку, якби Китай таки пристав на умови США, це практично перекрило б для Москви доступ до грошей від продажу нафти. Навіть втрата одного лише індійського ринку суттєво вдарить по фінансах РФ (адже Індія була найбільшим імпортером російської нафти морем – 1,5 млн барелів на добу). А повна ізоляція від і Китаю, і Індії стала б катастрофічною: Кремль позбувся б левової частки експортних доходів і був би змушений шукати мир чи інші шляхи виживання. Важливо підкреслити, що окрім вторинних санкцій у США немає настільки ж потужних інструментів впливу на Москву – хіба що пряме військове втручання, на яке Вашингтон не піде через ризик ядерного конфлікту.
Чотири можливі сценарії розвитку подій
Наразі оглядачі окреслюють кілька сценаріїв, як можуть розвиватися події після спливу 10-денного ультиматуму:
Китай підтримує санкції – Росія погоджується на перемир’я. Пекін дає зрозуміти, що приєднається до вимог Вашингтона і припинить купувати російські нафту й газ. У такій ситуації Кремль опиняється в економічному глухому куті та, ймовірно, буде змушений піти на припинення вогню. Російський уряд може спробувати виторгувати у США певні поступки в обмін на згоду, але головний результат – військові дії призупиняються під тиском обставин.
Китай підтримує санкції, але Кремль продовжує війну в ізоляції. Китай (і, припустимо, Індія та інші країни) схиляються перед ультиматумом США, однак Москва вирішує воювати далі, навіть опинившись у фактичній ізоляції. В цьому разі Росії доведеться різко урізати всі невійськові витрати – соціальні, інфраструктурні та інші – щоб перенаправити обмежені ресурси на фронт. Економіка РФ стрімко скотиться в найглибшу кризу на тлі довготривалої війни на виснаження. Такий сценарій означає затяжний конфлікт, але з часом фінансове виснаження може змусити Кремль переглянути позицію.
Москва сприймає санкції як “оголошення війни”. Існує ризик, що кремлівське керівництво розцінить запровадження вторинних санкцій як пряму агресію з боку США. Тоді Москва може піти на різку ескалацію конфлікту. У найгіршому випадку експерти припускають, що Кремль може виставити Вашингтону ультиматум, аж до погрози ядерного удару, якщо санкції не буде скасовано. Подібні натяки з’являлися й раніше: наприклад, минулого тижня Росія раптово заблокувала відвантаження нафти в ключових чорноморських портах (Новоросійськ) – це сприйняли як попередження, адже наступного дня поставки відновили. Такий крок показує готовність Кремля йти на крайнощі у відповідь на спроби перекрити його доходи.
Китай і ряд інших країн не підтримують санкції – війна триває. У цьому сценарії Пекін відмовляється грати за правилами Вашингтона і продовжує імпорт російських енергоносіїв (зрештою, для Китаю союз із РФ – стратегічний, і він і так живе під дією американських тарифів ). Якщо Трамп у відповідь запровадить 100%-ві мита проти китайських товарів, Пекін завдасть удару у відповідь, ввівши аналогічні мита на американський експорт. До бойкоту санкцій можуть долучитися й інші країни, які захочуть і надалі купувати нафту й газ у Росії, попри заборони. За таких умов втрати РФ мінімізуються, адже альтернативні покупці продовжать приносити їй хоч якийсь прибуток. Натомість США ризикують загрузнути в масштабній торговельній війні з Китаєм та іншими державами, що боляче вдарить і по американській економіці. Не виключено, що Вашингтону зрештою доведеться відступити і скасувати вторинні санкції, якщо більшість світу їх ігноруватиме. Як відзначають аналітики, наразі “неясно, як погроза стовідсоткових мит позначиться на рішеннях Білого дому щодо торгівлі з Пекіном” . Іншими словами, якщо провідні економіки не підтримають американський ультиматум, то задуманий “нокаутуючий” удар по російській скарбниці може не відбутися – і війна триватиме у нинішньому форматі.
Таким чином, найближчі 10 днів стануть вирішальними. Світ спостерігає, який із описаних сценаріїв втілиться в реальність. Чи змусить жорстка економічна гра Трампа Москву піти на мир, чи навпаки – спровокує нові небезпечні конфлікти на глобальній арені? Відповідь на це запитання маємо отримати вже невдовзі, коли спливе скорочений ультиматум і стане зрозуміло, чи наважиться Вашингтон ударити “на повну”, а Кремль – чим відповість на цей тиск.