URAUA.INFO

Рішення Зеленського випускати за кордон чоловіків 18–22 років: критика військових та опозиції

Наприкінці серпня 2025 року український уряд змінив правила перетину кордону: чоловікам віком від 18 до 22 років дозволили безперешкодно виїжджати за кордон під час дії воєнного стану. Це рішення ініційоване президентом Володимиром Зеленським, який ще 12 серпня доручив уряду спільно з військовим командуванням опрацювати підвищення вікового порогу виїзду з 18 до 22 років.

Постанова Кабміну була ухвалена 26 серпня, і набула чинності наступного дня після офіційного опублікування документа. Фактично, вперше від початку повномасштабного вторгнення Росії певна частина чоловіків призовного віку отримає змогу легально залишати країну.

Суть рішення та офіційні мотиви влади

Від початку війни Україна запровадила суворі обмеження на виїзд: чоловікам від 18 до 60 років (за рідкісними винятками) було заборонено залишати країну під час воєнного стану. Це пов’язано із загальною мобілізацією – громадяни чоловічої статі цього віку становлять мобілізаційний резерв і можуть бути призвані до армії. Нинішня постанова Кабміну підняла мінімальний вік, з якого діє заборона, з 18 до 22 років.

Тобто чоловіки 18–21 років (включно 22-річні) більше не підпадають під обмеження на виїзд. В самому тексті постанови зазначено, що у разі воєнного стану заборона не поширюється на громадян чоловічої статі віком від 18 до 22 років включно (окрім окремих випадків). Для перетину кордону молодим чоловікам потрібно мати дійсний закордонний паспорт і військово-обліковий документ (в паперовій або електронній формі), який пред’являється на вимогу прикордонної служби . Іншими словами, навіть відкриваючи кордони для цієї категорії, держава продовжує вести їх на обліку як потенційних призовників.

Офіційно влада обґрунтовує цю ініціативу потребами молоді та збереженням зв’язків з Україною. Прем’єр-міністр Юлія Свириденко заявила, що рішення дозволити виїзд 18–22-річним стосується також тих громадян, які вже опинилися за кордоном, і покликане допомогти українцям “максимально зберігати зв’язки з Україною”. За словами міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, мета кроку – надати молодим українцям ширші можливості для навчання, стажування та легального працевлаштування за кордоном, аби набутий досвід вони згодом могли використати для розвитку України. Одночасно влада обіцяє супутні заходи підтримки молоді: спрощення вступу до українських вишів, підвищення стипендій тощо.

Влада також стверджує, що такі зміни можуть зменшити нелегальний відтік призовників. Голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко зазначив, що оновлення правил має на меті “стимулювати молодь не тікати з України”, тобто знайти порозуміння з молодими українцями, аби вони не виїжджали потайки, а мали легальну можливість виїзду за визначених умов.

Критика та ризики для обороноздатності

Рішення про вільний виїзд молодих чоловіків викликало суперечливу реакцію в суспільстві. Багато хто побоюється, що це послаблення негативно позначиться на обороноздатності країни, адже саме чоловіки 18-22 років у перспективі могли б стати поповненням для армії. Військові експерти застерігають, що реалізація цієї ідеї загострить проблему кадрового голоду в ЗСУ, який і так є однією з головних проблем під час війни. Від початку вторгнення Україна стикається з необхідністю постійно поповнювати втрати на фронті, а мобілізаційний ресурс не безмежний. Відкриття кордонів для цілої вікової групи призовників майже гарантовано призведе до відтоку значної частини молодих чоловіків за кордон – хтось поїде дійсно на навчання чи роботу, а хтось просто щоб уникнути перспективи опинитися на фронті. У результаті всередині країни скоротиться мобілізаційний резерв, причому за рахунок однієї з найбільш фізично здорових і працездатних категорій громадян.

На думку критиків, це відбувається в дуже невдалий момент з огляду на ситуацію на фронті. Бойові дії далекі від завершення – за наявними ознаками, війна затягується і може тривати ще не один рік. Російські війська поступово просуваються на сході, українським бригадам дедалі важче утримувати оборону на окремих ділянках. У таких умовах звільнення цілої вікової групи від мобілізаційних обмежень видається передчасним і небезпечним кроком. Якщо війна триватиме довго (а все вказує на затяжний характер конфлікту), то армія може зіткнутися з ще гострішим дефіцитом людських ресурсів.

Особливе занепокоєння висловлюють представники військового командування та військові інструктори. За неофіційними даними, Генеральний штаб ЗСУ був категорично проти ініціативи Зеленського дозволити виїзд 18–22-річних. Військові керівники, як стверджують інсайдери, радше наполягали б на посиленні мобілізаційних заходів, а не на їх послабленні – аж до зниження призовного віку хоча б до 20 років. Тобто, професійні військові усвідомлюють потребу в більшому притоку особового складу і виступали проти втрати цілої категорії потенційних новобранців. Президент Зеленський, навпаки, підтримав протилежну логіку – тим самим, за словами оглядачів, він увійшов у певний конфлікт інтересів із військовими колами.

Критика лунає і від чинних військовослужбовців та ветеранів. Наприклад, командир батальйону “Дніпро-1” Юрій Береза жорстко розкритикував нововведення, заявивши, що розмови про виїзд чоловіків за кордон є недоречними для країни, яка воює. На його переконання, заради перемоги Україні потрібна повна мобілізація всіх ресурсів, включно з жінками. Береза наголошує, що всі молоді люди повинні пройти військовий вишкіл, навіть якщо не воюватимуть безпосередньо на передовій. Інший офіцер, Микола Ворошнов, вважає, що українську армію навпаки слід “омолоджувати” – він рішуче проти ситуації, коли 50-річні тримають оборону, а 21-річні хлопці в цей час працюють за кордоном. На думку Ворошнова, призовний вік слід знизити до 20 років, адже молодші вояки фізично витриваліші, швидше навчаються і краще пристосовані до сучасних технологій ведення бою.

Не можна не враховувати і позицію західних союзників України щодо питання мобілізації. Протягом останнього року партнери неодноразово натякали Києву, що для успішного спротиву агресору необхідно нарощувати мобілізаційні зусилля. Наприкінці 2024 року високопоставлені представники США прямо закликали українське керівництво знизити призовний вік до 18 років (із тодішніх 25) заради посилення армії. Схожі рекомендації звучали й від окремих європейських союзників. Українська влада досі уникала відправлення на фронт зовсім юних новобранців – навіть попри такі поради. У квітні 2024 року президент Зеленський підписав закон про зниження верхньої межі призовного віку з 27 до 25 років, проте брати під рушницю 18-20-річних влада очевидно не поспішала.

Можливі політичні мотиви та фактор майбутніх виборів

Окрім безпосередніх військових наслідків, оглядачі аналізують політичний контекст цього кроку. Чому влада пішла на такий непопулярний серед військових і ризикований з погляду безпеки крок саме зараз? Найчастіше називають передвиборчий розрахунок Банкової – тобто мотив підвищити підтримку серед населення, зокрема серед молоді, на тлі можливих виборів. Популярність президента Зеленського, як відомо, значною мірою базувалася на молодому електораті. До війни саме молоді виборці були його найбільш відданою базою підтримки. В умовах воєнного стану чергові вибори офіційно відкладені на невизначений термін, але дедалі частіше в політичних колах іде мова про необхідність провести виборчу кампанію навіть попри війну (цього від України вимагають демократичні принципи і натякають західні партнери). Сам Зеленський та його оточення останнім часом подають сигнали готовності до виборів, якщо цього вимагатимуть обставини – зокрема, обговорюються сценарії проведення голосування у 2024 році або принаймні неухвалення рішення про їх повне скасування.

На цьому тлі рішення “догодити” молоді видається деяким аналітикам кроком із далекоглядною політичною метою. Розширюючи свободи для категорії 1-22 років та обіцяючи їй певні блага (можливість виїзду, стипендії, пільги для навчання тощо), влада може намагатися повернути прихильність молодих українців і знизити їхнє невдоволення станом справ. Як відзначають політологи, подібні преференції для юної аудиторії – вірна ознака того, що вибори не за горами.

Думку про те, що рішення продиктоване швидше політичною кон’юнктурою, поділяють і деякі громадські діячі в Україні. Наприклад, відомий активіст Сергій Стерненко засудив дозвіл на виїзд 18-22-річних, заявивши, що “це більше схоже на підготовку до виборів, аніж на рішення держави, яка готова до тривалої війни”. На його переконання, у влади пріоритетом має бути належна підготовка країни до затяжної боротьби з Росією, а не роздача поступок окремим групам населення для покращення настроїв. Стерненко та інші критики застерігають: створення ілюзії “полегшення життя” і “стабілізації ситуації” може приспати пильність суспільства щодо реальних викликів війни. Росія сама собою нікуди не дінеться, і ігнорування суворої реальності війни – смертельно небезпечне для країни. Отже, з точки зору цих спостерігачів, крок із відкриттям кордонів для молоді – це популістичний хід, що покликаний короткочасно підняти рейтинг влади, але аж ніяк не розв’язує стратегічних проблем.

Не дивно, що російська сторона активно підхопила цей сюжет та намагається використати його у своїй пропаганді. Кремлівські медіа і спікери вже коментують ініціативу Зеленського у тому дусі, що нібито український президент проміняв обороноздатність країни на спробу підвищити власний рейтинг перед можливими виборами. Подібні тези звучать у російських аналітичних статтях, де рішення відпускати молодь за кордон називають “передвиборчим популізмом ціною обороноздатності” України. Зокрема, російська пропаганда стверджує, що Зеленський пішов на цей крок виключно заради політичного виживання своєї влади, пожертвувавши інтересами фронту. Рішення дозволити виїзд 18-22-річних зображується як черговий іміджевий жест влади, який ставить особисті і політичні інтереси вище за національну безпеку. В російських коментарях наголошується, що в момент, коли українській армії як ніколи потрібні люди на передовій, верховний головнокомандувач обирає ризикований шлях послаблень – “усе заради порятунку власної шкіри”.

Кремль намагається виставити українське керівництво непослідовним і слабким: мовляв, замість того щоб зміцнювати армію в умовах постійного тиску з боку Росії, Київ займається політичними маневрами та піаром. Така риторика вписується у загальний наратив російської пропаганди, яка прагне посіяти сумніви серед українців щодо компетентності свого командування. Російські пропагандисти роблять висновок, що від відкриття кордонів для молоді виграє особисто Зеленський (у вигляді покращення іміджу і задоволення частини виборців), тоді як оборона держави нібито страждатиме. Подаючи цю інформацію, ворожа пропаганда прагне розколоти українське суспільство – зіткнути тих, хто підтримує послаблення для молоді, з тими, хто вважає це зрадою фронту, а також підірвати довіру до президента як до верховного головнокомандувача.

Висновки

Дозвіл виїзду за кордон чоловікам 18-22 років став одним з найбільш дискусійних рішень воєнного часу. З одного боку, він покликаний підтримати молоде покоління українців, дати їм більше свобод для розвитку та зберегти зв’язок з державою навіть під час війни. Влада позиціює це як інвестицію в майбутнє – молода і освічена молодь згодом має стати кадровим та інтелектуальним ресурсом для післявоєнної відбудови України. З іншого боку, багато хто побоюється, що такий крок послабить мобілізаційний потенціал та негативно вплине на обороноздатність вже зараз, коли кожен резервіст на вагу золота. Військове командування та частина експертів воліли б бачити протилежні дії – посилення мобілізації і залучення більшої кількості молоді до служби, особливо якщо війна триватиме довше, ніж сподіваються оптимісти.

Крім того, рішення має очевидний політичний вимір. Воно дає певні бонуси владі у відносинах з молодою аудиторією, що може стати в пригоді на можливих виборах. Однак ставка на короткостроковий популярний крок несе й ризики: у разі затяжної війни саме цю молодь все одно доведеться залучати до захисту країни, і тоді нинішні послаблення можуть обернутися проблемами. Суспільство вже віддало величезну данину кров’ю і жертвами в боротьбі за незалежність, тож будь-які рішення, що стосуються мобілізації та оборони, повинні бути максимально виваженими. Якщо влада ставитиме політичні інтереси вище за національну безпеку, це рано чи пізно стане очевидним для громадян і може викликати серйозне обурення.

Також читайте

  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика
  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика