URAUA.INFO

Відхід з Мирнограда і Покровська – новий Бахмут: до чого веде літній наступ РФ

Російські війська влітку 2025 року активізували наступальні дії на сході України, зосередивши особливу увагу на Покровсько-Мирноградській агломерації. Бої на цьому напрямку набули затяжного і виснажливого характеру, через що оглядачі вже порівнюють ситуацію з обороною Бахмута у 2022-2023 роках.

Українська оборона тут опинилася під надзвичайно сильним тиском ворога, який намагається прорватися до ключових міст Донеччини шляхом охоплення, а не прямого штурму. Чим загрожує така тактика РФ і чи може битва за Покровськ та Мирноград стати “новим Бахмутом” – розглянемо детальніше.

На Покровському відтинку фронту склалася критична ситуація: російські сили стягнули сюди угруповання чисельністю понад 100 тис солдатів і безперервно штурмують українські позиції з великим розмахом. За даними українського командування, противник кидає в бій усе, що може рухатися – від піхоти до бронетехніки та авіації. Ворог використовує тактику постійних дрібних штурмових груп під щільним прикриттям артилерії та авіабомб, поступово просуваючись вперед на флангах міської агломерації.

Станом на початок серпня 2025 року росіянам вдалося захопити низку сіл на підступах до Покровська з півдня та сходу і наблизитися до самого міста з флангів. Це посилює загрозу перерізання українських шляхів постачання і фактичного блокування угруповання оборонців у Покровську та сусідньому Мирнограді.

Українське командування визнає, що ситуація на Покровському напрямку – вкрай складна. Президент Володимир Зеленський ще наприкінці липня назвав обстановку біля Покровська “надзвичайно важкою” та пообіцяв посилити оборону цього рубежу. Командувач Сухопутних військ Олександр Сирський неодноразово виїжджав на цю ділянку фронту; після чергового візиту він повідомив, що найзапекліші бої точаться за населені пункти на відстані 9–10 км від Покровська. Зокрема, ворог намагається прорватися в районі Родинського (передмістя Покровська) та поблизу шахт і селищ на підходах до Мирнограда. За даними Генштабу ЗСУ, лише за одну добу на Покровському відтинку могло відбутися понад 20 бойових зіткнень – індикатор інтенсивності протистояння. Втім, попри часткові успіхи, загарбникам поки не вдалося досягти стратегічного перелому: українські підрозділи контролюють ситуацію на основних флангах та не допускають оперативного оточення оборонців.

Чому Покровськ і Мирноград такі важливі

Покровськ (раніше Красноармійськ) і прилеглий до нього Мирноград – це ключові логістичні вузли на заході Донецької області. До початку великої війни в Покровську мешкало близько 60 тис людей, а сам він був важливим транспортним хабом: через місто проходить залізниця та шосе T-0515, якими Україна забезпечувала постачання гарнізонів далі на схід. Зокрема, шлях через Покровськ веде на Костянтинівку і Часів Яр – міста-фортеці, що стримували противника на підступах до Слов’янська і Краматорська.

Нижче наведено основні причини, чому росіяни так наполегливо намагаються прорвати оборону саме тут:

Контроль над дорогами постачання. Узявши Покровськ, російська армія зможе перерізати важливу магістраль Добропілля-Білицьке-Покровськ, якою здійснюється постачання українських військ на Донеччині. Це ускладнить забезпечення всієї східної ділянки фронту для ЗСУ і порушить логістику оборони.

“Ворота” до решти Донбасу. У російській воєнній пропаганді Покровськ називають “воротами до Донецька”. Захоплення Покровська (а також сусідньої Костянтинівки) відкрило б окупантам шлях на північ – до великих промислових міст Краматорська і Слов’янська, що лишаються під контролем України. Таким чином Кремль наблизився б до виконання проголошеної цілі – окупації всієї території Донецької області, яку Росія незаконно оголосила “своєю” після псевдо-референдуму.

Висоти і плацдарми. Оволодіння Покровськом дозволить росіянам покращити оперативне положення: зокрема, створити плацдарм для подальших наступальних дій на захід, у напрямку Павлограда і далі на Дніпропетровщину. Також це полегшить наступ на Костянтинівку та Часів Яр із зайняття панівних висот, звідки контролюється велика територія Донбасу.

Політичний та символічний фактор. Покровськ обороняється вже понад рік, ставши своєрідним “форпостом” українського Донбасу. Для Москви здобути це місто – означає показати стратегічну перевагу над ЗСУ. Російське керівництво прагне продемонструвати населенню виконання своїх обіцянок щодо “визволення Донбасу”. Відступ українських військ з Покровська і Мирнограда став би пропагандистським козирем для Кремля, подібно до того, як падіння Бахмута використовувалось росіянами для заяв про перелом у війні.

Тактика РФ: обхід замість лобового штурму

Російське командування, навчившись на гіркому досвіді міських боїв у Маріуполі, Сєвєродонецьку та Бахмуті, намагається уникнути затяжних боїв всередині міської забудови. Замість фронтального штурму Покровська окупанти роблять ставку на поступове оточення міста. За словами представника Оперативно-стратегічного угруповання “Хортиця”, майора Віктора Трегубова, у росіян є “амбітна ціль – обійти Покровсько-Мирноградську агломерацію зі східного боку”. Ворог наступає одночасно з декількох напрямків: зі сходу і південного сходу – в районі Родинського та Новоекономічного, просуваючись у бік Мирнограда; а також намагається тиснути з заходу – з боку Удачного та Красногорівки, щоб охопити агломерацію в кліщі з обох боків. Така багатовекторність має на меті змусити українські війська покинути місто без вуличних боїв, під загрозою повного відрізання комунікацій.

Для досягнення цієї мети російська армія задіює максимальний вогневий потенціал. Як відзначають українські військові, противник інтенсивно б’є по дорогах і колоннах постачання з дронів і авіації , застосовує високоточні плануючі авіабомби, які здатні нищити навіть невеликі групи українських військ. Практично щоденними стали удари по самому Покровську: голова Донецької ОВА Вадим Філашкін заявив, що місто майже неможливо забезпечити гуманітарною або медичною допомогою, оскільки ворог постійно його обстрілює і руйнує інфраструктуру. За таких умов командуванню ООС доводиться завозити припаси і евакуйовувати вцілілих мешканців лише під прикриттям військових конвоїв.

Українська оборона: утримати чи відійти?

Перед українським військовим командуванням постало непросте рішення: продовжувати утримувати рубежі на підступах до Покровська будь-якою ціною чи здійснити тактичний відступ на більш вигідні позиції, аби зберегти особовий склад. З одного боку, українські воїни вже майже рік героїчно стримують навалу переважаючих сил противника, не даючи тому реалізувати свої плани. Тим часом українські офіцери на місцях б’ють на сполох та кажуть, що ситуація може розвиватися за найгіршим сценарієм, якщо вчасно не укоротити лінію фронту.

“Перша група ворога вже в Родинському, активні на підступах до Білицького. Якщо вони захоплять ці населені пункти, логістика на Мирноград буде перерізана, створиться оточення. Ми ризикуємо втратити людей, які майже рік стримували ворога на цьому напрямку. Боїмося, щоб не вийшло як в Авдіївці чи Вугледарі, де ми трималися до останнього і в результаті втратили і міста, і бійців”, – говорить один із командирів на Покровському напрямку.

Йдеться про сумнозвісні приклади, коли українські гарнізони фактично потрапляли в оперативне оточення (Авдіївка в 2023 р., Вугледар узимку 2024 р.), і їх доводилося екстрено виводити з-під ударів, часто з великими втратами.

Військовий експерт, екс-офіцер СБУ Іван Ступак також зазначає, що російські фланги навколо Покровська небезпечно зблизилися – між ними залишилось близько 15 км, і якщо цей “пролом” звузиться до 10 км, командуванню доведеться приймати рішення про відвід сил із міста.

“Їхня ціль зрозуміла – взяти Покровськ в оточення, а не лізти на прямі міські бої. Вони намагаються створити котел. Ми вже бачили це у Вугледарі: його могли б тримати довше, але щойно [наших] оточили з трьох боків – довелося відходити терміново, подекуди залишаючи техніку. При відступі росіяни розстрілювали з флангів, були великі втрати. Не можна повторити цю помилку в Покровську” – попереджає Ступак.

Іншими словами, українське командування мусить зважити цінність утримання території проти ризику втратити значні сили в разі повного оточення.

Наразі офіційно про плани відходу з Покровська та Мирнограда не повідомляється. Генштаб і надалі заявляє про стримування ворога на зайнятих рубежах і прибуття підкріплень, що мають стабілізувати фронт. Вочевидь, рішення про можливе скорочення лінії оборони тримається в суворій таємниці, щоб не деморалізувати військо і населення. Разом з тим, аналітики припускають, що певний відступ на ближчі підступи до міст – наприклад, залишення ворожим силам сіл навколо в обмін на збереження основних сил – може бути доцільним кроком для скорочення лінії фронту і концентрації сил на обороні самої агломерації.

Чи стане битва за Покровськ “новим Бахмутом”?

Аналогії з багатомісячною обороною Бахмута виникають не випадково. Як і Бахмут у 2022–2023 роках, нині Покровсько-Мирноградська агломерація перетворюється на арену виснажливої битви на виснаження.

Спільного дуже багато:

Тривалість та інтенсивність боїв. Бої за Покровськ тривають уже понад рік – ворог уперше пішов у наступ на цей напрям ще в серпні 2024-го, і попри страшні втрати, за рік досяг лише часткових успіхів. Подібно до Бахмута, росіяни “повзуть” вперед ціною величезних зусиль. В самому Покровську вже не раз звучала повітряна тривога і були руйнування від авіаударів, хоча лінія фронту лише наближається до міста. Це нагадує ситуацію, коли в Бахмуті влітку 2022 теж точилися обстріли за кілька кілометрів від міста, що поступово переросли у вуличні бої.

Тактика охоплення. Сценарій, за яким розвивається наступ РФ під Покровськом, дуже нагадує бахмутський. І там, і там противник спершу намагався увірватися в місто з наскоку, а зазнавши невдачі – перейшов до тактики охоплення з флангів. Під Бахмутом росіяни місяцями тиснули з півночі (через Соледар) і півдня (через Опитне і Кліщіївку), щоб взяти місто в кліщі. Аналогічно і під Покровськом окупанти б’ють з декількох сторін – схід, південь, захід – намагаючись нависнути над шляхами постачання і змусити гарнізон відступити.

Можливий фінал. На жаль, існує ризик, що і підсумок битви за Покровськ може бути подібним до бахмутського. Попри надлюдські зусилля українських воїнів, перевага ворога в живій силі та снарядах може змусити командування віддати наказ на організований відступ, якщо ситуація стане критичною. У Бахмуті оборона тривала до травня 2023 року, після чого ЗСУ вийшли з майже повністю зруйнованого міста, уникнувши повного оточення. Ймовірно, у випадку Покровська ставка робитиметься так само на максимальне затягування боїв з одночасною підготовкою нових рубежів оборони позаду міста.

Битва за Покровськ і Мирноград стала однією з визначальних у літньому протистоянні 2025 року. Її результати матимуть далекосяжні наслідки як для військової ситуації на Донбасі, так і для морального духу обох сторін. Нині очевидно, що сценарій, який розгортається, багато в чому нагадує оборону Бахмута: українські війська демонструють героїзм і стійкість, поступово виснажуючи наступаючого противника, тоді як росіяни методично стискають кільце навколо міста. Чи вдасться Україні втримати цей форпост – покаже найближчий час. Як і у випадку з Бахмутом, кожен день, що українська армія тримається в Покровську, дорого обходиться

Також читайте

  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика
  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика