URAUA.INFO

Що означає нова стратегія Трампа щодо України

В останні дні Дональд Трамп несподівано жорстко змінив свою риторику щодо війни в Україні. У недавньому пості в соціальних мережах він назвав Росію “паперовим тигром”, який нібито зазнає великих труднощів, й стверджував, що Україна стає сильнішою та може відбити всі свої території й навіть “йти далі”.

По суті, Трамп закликав підтримувати Україну у боротьбі з РФ до “останньої переможної битви”. До цього ж його “мирні плани” передбачали, що Київ фактично визнaє втрату частини територій і зупинить війну на нинішній лінії фронту. Така стрімка зміна курсу (на 180°) виявилася несподіваною і викликає багато запитань.

До недавнього часу Трамп і його оточення радили Києву шукати мирні компроміси з Москвою: наприклад, ЗМІ повідомляли про лист від Трампа до Зеленського, де він начебто пропонував обміняти частину української землі на припинення вогню. Тепер же бачимо прямо протилежну риторику.

Одразу після зустрічі Трампа з президентом Зеленським американець вилився у гучні заяви – назвав Росію надто роздутим ворогом і закликав не економити на підтримці України. При цьому в своїх коментарях він акцентував увагу не на прямій фінансовій допомозі США, а на включенні в процес європейських партнерів. Зокрема, Трамп підкреслив, що Україна може перемогти “за допомогою Європейського Союзу”, а також згадав про поставки американської зброї через механізми НАТО. Прямої згадки про додаткові витрати з бюджету США в його словах не було – натомість ішлося про те, що союзники можуть самостійно купувати озброєння в Америці й передавати його Україні.

Чому Трамп різко змінив курс

Аналітики називають декілька можливих причин такої неочікуваної зміни позиції:

Інциденти з безпілотниками й літаками в Європі. Останніми тижнями було зафіксовано низку порушень повітряного простору над країнами ЄС – наприклад, випадки, коли літаки чи невідомі дрони перетинали кордони Польщі та Румунії. Навіть якщо ці епізоди були випадковими, на Заході їх часто розцінюють як провокацію з боку Кремля. “Яструби” серед європейських і американських політиків почали тиснути на Трампа, використовуючи інциденти як аргумент на користь загострення конфлікту з РФ. Це могло зіграти роль у тому, що Трамп вирішив зайняти більш жорстку позицію.

Складнощі Росії на полі бою. За останніми оцінками західної розвідки, армія РФ зазнала суттєвих втрат і дедалі більше виснажується. У звітах Міністерства оборони Великобританії, зокрема, йдеться про те, що російські військові зазнали “серйозних втрат у живій силі та техніці”, і їм дедалі важче вести великомасштабні операції. Така ситуація підсилює враження, що Москва програє цю війну і може опинитися на межі економічного краху через санкції та удари України по енергооб’єктах. Припускають, що саме ця оцінка переконала Трампа “приправити” свою риторику: мовляв, Росія слабшає, тож слід допомогти Україні дотиснути агресора до остаточної поразки.

Вигідний інтерес США. У своїх публічних виступах Трамп дедалі більше робить наголос на тому, що продовження війни – це також і джерело великих вигід для США. Зокрема, об’єднавши зусилля з партнерами, вони можуть за допомогою нових механізмів НАТО купувати американську зброю й давати її Україні. У червні 2023 року НАТО оголосило про створення спільного фонду для закупівлі боєприпасів і військової техніки для України. У цьому механізмі європейські країни за власні гроші купують американське озброєння та передають його Києву. В такому разі США майже не витрачають своїх коштів: Трамп, схоже, дає зрозуміти, що “Европа нехай платить за зброю, ми за них не витрачатимемо”. Подальші санкції проти РФ, за його словами, можливі лише за умови, що ЄС теж запровадить їх повною мірою, відмовиться від російського газу і нафти на користь американського зрідженого газу, та примусить Китай і Індію робити те саме. Якщо ж цього не відбудеться, Трамп дає зрозуміти, що Вашингтон може і “переглянути” свої майбутні кроки.

Ці мотиви пояснюють, чому Трамп начебто “перекинувся” на сторону “партії війни” і закликає продовжувати боротьбу. З одного боку, його дратувало те, що спроби швидко зупинити війну провалюються. З іншого. – він вбачає вигоду в тому, щоб Європа збільшувала закупівлі американської зброї. Проте саме така логіка не влаштовує українську владу та її західних союзників: Києву та  потрібна активна роль і безпосередня підтримка США, а не пасивне спостереження зі сторони.

Як відреагують Україна і Захід

Незважаючи на нинішню заяву Трампа, навряд чи Київ і його партнери погодяться просто “брати штурмом” агресора без помітної допомоги з боку США. Віце-президентка Єврокомісії в листопаді , наприклад, заявила, що ЄС готовий і надалі вливати мільярди євро у військову підтримку України, але дуже сподівається на сильного американського гравця. Ось чому спроби “увіткнути” Трампа в конфлікт продовжаться і, очевидно, активізуються: Захід прагнутиме переконати його брати більшу участь, а не відсиджуватися в стороні.

Паралельно Україна, ймовірно, спробує показати якийсь помітний успіх на фронті або в глибині російської території. Такі кроки мають на меті продемонструвати можливості для перемоги Києва. Наприклад, у листопаді 2022 року українські військові вперше завдали удару по Москві дронами – це символічно підбадьорило західну підтримку. Можна припустити, що зараз Україна плануватиме схожі сміливі операції або кібератаки всередині РФ, щоб показати: війна триває, і країна не вичерпує ресурси.

У відповідь Москва може піти на рішучі заходи, щоб довести, що вона не “паперовий тигр”. Росія відчайдушно потребує страху як стримуючого фактора. В Кремлі можуть оголосити про нові удари по цілях усередині України або провести масові навчання поблизу кордонів ЄС. Відповіддю на провокацію в небі (наприклад, ще один загублений літак чи збитий дрон) може стати нова хвиля антизахідних заяв із погрозами. Такі заходи покликані показати: РФ ще не вичерпала свої ресурси і з нею слід рахуватися.

Ризик масштабної ескалації

У сукупності всі ці фактори створюють передумови для надзвичайно небезпечної ескалації. І вже можна уявити собі приблизний сценарій подій, коли це трапиться:

Нове загострення через інциденти в повітрі. Напруга між Москвою та ЄС знову зростає через чергову серію порушень кордонів. Європейці і росіяни взаємно звинувачують одне одного у провокаціях, як це вже було з польською і румунською повітряною зоною.

Збиття літака чи дрона. Один із таких інцидентів переходить у відкритий інцидент – наприклад, ракета чи системи ППО ЄС збивають російський літак над територією Альянсу (або навпаки).

Заклик Європи до допомоги США. Раптові події змушують країни НАТО вимагати втручання чи гарантій від Америки. Можливо, звучать натяки на активізацію 5-ї статті договору НАТО.

Реакція США. За зобов’язаннями перед союзниками Вашингтон змушений буде надати якусь підтримку – від перекидання військ до здійснення ударів чи запровадження нових санкцій.

Відповідь Росії. Москва у відповідь може атакувати цілі, пов’язані зі США чи НАТО, – наприклад, ракетами в територію Прибалтики або по інфраструктурі країн-союзників.

Кожен крок цього ланцюжка підвищує ставки. Можливо, у кожного з учасників є надія: якщо довести ситуацію до краю прірви, можна буде укласти вигідну “угоду”. Але багато експертів попереджають: якщо напруга зростатиме так швидко, дипломатії може просто не вистачити часу втрутитися. І тоді існує серйозна загроза прямого зіткнення РФ і НАТО з ризиком ескалації до ядерного протистояння.

Наразі всі заклики уникнути такої катастрофи зводяться до одного – якнайшвидше зупинити війну в Україні. Як зазначали секретар ООН і провідні політологи, продовження конфлікту несе непрогнозовані ризики для всього світу. Тож попри розбіжності навколо стратегії, очевидно одне: єдиний дієвий спосіб убезпечити усіх – активізувати дипломатію та добиватись мирного завершення бойових дій.

Таким чином, поворот Трампа в бік більш агресивної позиції може відображати його прагнення зберегти інтереси США у війні та посилити тиск на Росію через Європу. Проте це створює нові виклики: Україна та ЄС навряд чи задовольняться роллю “транзитера” американської політики. Тиск із обох боків, взаємні провокації й невизначеність стратегії можуть призвести до подальшого загострення. Щоб не допустити небезпечного сценарію, необхідно невідкладно шукати шляхи припинення конфлікту.

Також читайте

  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика
  • Google News
  • Аналітика
  • Економіка
  • Енергетика
  • Європа
  • Не публікувати в RSS
  • Новини
  • Окуповані території
  • Політика