Жовтень 2025 року став новим етапом у затяжному українському конфлікті, який характеризується посиленням політичного тиску, змінами в економічних умовах для ключових гравців та стабільно напруженою ситуацією на фронті.
Минулого тижня увагу привернула одіозна заява президента США Дональда Трампа, зроблена під час його зустрічі з Володимиром Зеленським у Вашингтоні. Американський лідер сказав про те, що Росія “знищить” Україну у разі непоступливості щодо Донбасу. Західні та українські експерти назвали її повторенням заяв Кремля та російським нарративом, який Путін зумів нав’язати Трампу, але поточний розвиток ситуації на фронті каже про інше – окупанти дійсно можуть спробувати максимально виснажити Україну за допомогою далекобійної зброї та якщо не “знищити”, то завдати державі величезних руйнувань.
В першу чергу мова йде про суттєве загострення ударів російських сил по території України. Зокрема, повідомлялося про серію масованих ракетно-дронових атак на Полтавську область. У ніч на 20 жовтня росіяни одночасно завдали комбінованого удару по енергетиці Полтавщини – були зафіксовані влучання ракет і безпілотників, що пошкодили об’єкти енергетичної інфраструктури. Місцеві медіа також повідомляли, що вибухи було чути у передмісті Полтави. Крім того, українські військові підтвердили використання нових засобів ураження. За даними офіцера Бунятова, російська авіація вперше використала під час ударів по Полтавщині керовані авіабомби КАБ з дальністю понад 150 км. Це вказує на те, що ворог розширює географію застосування високоточних авіаударів на значні відстані.
Такі удари викликають застереження щодо можливого посилення атак на критичну інфраструктуру, включно з логістикою та енергетикою та справді перегукуються з попередженнями деяких західних політиків про загрозу спроби повного руйнування України. Застосування Росією модернізованих керованих авіабомб (КАБів) із дальністю понад 100 км відкриває новий небезпечний етап війни проти України. Якщо раніше удари по віддалених містах були обмежені ракетами або безпілотниками, то тепер противник може завдавати прицільних авіаударів по глибокому тилу, залишаючись поза зоною ураження українських систем ППО. Це означає, що відтепер навіть міста Центральної України, такі як Полтава чи Лозова, більше не можуть вважатися відносно безпечними
Найсерйозніша загроза полягає у можливості цілеспрямованих ударів по критичній інфраструктурі – енергетичних вузлах, підстанціях, транспортних артеріях, промислових об’єктах. Удар КАБом по подібному об’єкту може спричинити ланцюгову реакцію – знеструмлення регіону, перебої у водопостачанні та транспорті, що паралізує роботу підприємств і ускладнює військову логістику. Навіть кілька таких влучань можуть стати критичними для регіональної енергосистеми, особливо напередодні зими.
Крім того, подібні атаки мають сильний психологічний ефект. Вони демонструють населенню, що “тилу” фактично більше не існує. Коли вибухи лунають там, де раніше панував спокій, це викликає паніку, посилює втому суспільства і тиск на місцеву владу. Таким чином, удари по глибокому тилу переслідують не лише військову, а й політичну мету – дестабілізувати ситуацію всередині країни та змусити суспільство вимагати переговорів
Загалом удари реактивними КАБами по Полтаві та Миколаєву сигналізують про перехід війни у фазу, де лінія фронту розмивається, а будь-який населений пункт може стати мішенню. Якщо Росія продовжить застосовувати цю зброю системно, наслідки можуть бути критичними не лише для окремих регіонів, а й для функціонування всієї енергетичної та логістичної інфраструктури України.
Отже, поєднання ультимативних заяв і нових ударів породжує серйозні побоювання. З одного боку, Україна залишається непохитною у захисті своєї суверенності, з іншого – російські агресори демонструють, що готові ескалувати тактику воєнних дій до межі. Саме тому розмови про можливі поступки ймовірно викликатимуть ще більший спротив серед українського суспільства і міжнародних партнерів. Ситуація залишається напруженою: події останніх днів показали, що загроза “знищення України” – попри гіперболічну форму – не є виключно риторичним прийомом, а відповідає реальному плануванню ударів по ключових об’єктах країни.
