На тлі продовження війни Росії проти України восени 2025 року активно обговорюється можливість постачання Україні американських крилатих ракет далекого радіуса дії Tomahawk. Українська влада відкрито звернулася до союзників із проханням про такі ракети, а у Сполучених Штатах вперше заговорили про готовність розглянути це питання.
Нижче розбираємо, що собою являють ракети Tomahawk, чи дійсно їх можуть надати Україні, яке військове значення вони матимуть у порівнянні з наявними засобами, а також які перспективи та ризики пов’язані з їхнім потенційним використанням.
Що таке ракети Tomahawk: характеристики та способи запуску
Tomahawk (BGM-109) – це високоточна крилата ракета класу “поверхня-земля”, розроблена американською компанією Raytheon. Вона перебуває на озброєнні США з 1980-х років і неодноразово застосовувалася в військових операціях як засіб далекого ураження наземних цілей. Ракета летить на дозвуковій швидкості малими висотами, огинаючи рельєф місцевості, що ускладнює її виявлення та перехоплення. Tomahawk несе потужну бойову частину масою близько 450 кг і може бути оснащена різними типами боєголовок. Існують модифікації з звичайною осколково-фугасною боєголовкою, а історично була й версія з ядерним зарядом (наразі ядерні Tomahawk зняті з озброєння США, але сам факт ядерної сумісності викликає особливе занепокоєння у противника). Дальність польоту сучасних Tomahawk досягає від 1600 до 2500 км залежно від варіанту. Це набагато більше, ніж у будь-яких ракет, які Україна мала на озброєнні раніше.
За способом запуску Tomahawk призначені переважно для морських платформ – ракетами цього класу оснащуються військові кораблі (есмінці, крейсери) та підводні човни ВМС США і Великої Британії. Стандартна пускова установка – вертикальні корабельні контейнери (MK 41 VLS) або торпедні апарати підводних човнів. Наземних пускових установок для Tomahawk Україна наразі не має. Як зазначають експерти, для застосування цих ракет необхідна відповідна інфраструктура та системи управління – фактично, без платформи-носія можливість використати передані Tomahawk буде обмеженою. Таким чином, у разі постачання цих ракет постане технічне питання: чи отримає Україна разом із ракетами засоби для їхнього запуску, чи йтиметься про розгортання пускових комплексів союзників. У будь-якому разі, Tomahawk є одним із найдальнобійніших видів неядерної зброї, що перебуває на озброєнні країн НАТО, і за своїми характеристиками входить до числа “високоточної зброї великої дальності”.
Офіційні заяви та позиція США і союзників щодо можливого постачання
На даний момент офіційних рішень про передачу Tomahawk Україні не оголошено, але публічні заяви як українських, так і західних високопосадовців підтверджують, що це питання перебуває в активному обговоренні. Президент України Володимир Зеленський у вересні 2025 року прямо порушив тему отримання далекобійних крилатих ракет у розмовах із США (за даними ЗМІ, мався на увазі саме Tomahawk). Зокрема, повідомлялося, що Зеленський пропонував формулу, за якою США продають Tomahawk європейським союзникам, а ті вже передають їх Україні. Такий підхід покликаний зняти чутливе питання прямої передачі американської зброї, оформлюючи її як допомогу від третіх країн.
Зі свого боку, адміністрація США восени 2025 року дала сигнал про готовність розглянути український запит. Віце-президент США Дж.Д. Ванс наприкінці вересня повідомив, що Вашингтон “розглядає запит України на отримання далекобійних Tomahawk, здатних завдавати ударів глибоко по території Росії, зокрема по Москві”. Президент Дональд Трамп 6 жовтня 2025 року заявив журналістам, що “нібито вже ухвалив рішення” щодо надання Tomahawk, але одразу зауважив, що хоче спершу зрозуміти, “що саме Україна планує з ними робити і куди збирається ними стріляти”, наголосивши, що не прагне ескалації війни. Таким чином, США не відкидають можливості постачання, але демонструють обережність. За даними видання Reuters, навіть за позитивного рішення, питання впирається в обмеженість вільних ракет – більшість вироблених Tomahawk законтрактовані для потреб ВМС США, і виділити значну їх кількість для України непросто. Американські посадовці натякають, що замість Tomahawk можуть бути передані інші далекобійні системи, або що США дозволять європейським союзникам закупити деякі види ракет для передачі Києву.
Позиція союзників також є стриманою, хоча підтримка України залишається твердою. Велика Британія та Австралія наразі – єдині, крім США, країни, які мають на озброєнні (або придбали) Tomahawk. Британський флот використовує обмежену кількість цих ракет на своїх підводних човнах, а Австралія тільки замовила понад 200 одиниць для оснащення есмінців (поставка очікується у найближчі роки). Жодна з цих країн поки публічно не заявляла про намір передати свої Tomahawk Україні – очевидно, без дозволу США це неможливо, адже ракети американського виробництва потребують експортного схвалення Вашингтона. Лондон і Канберра скоріше залучені до політичних консультацій: Велика Британія вже зробила значний внесок, передавши Україні авіаційні ракети Storm Shadow, і ймовірно готова підтримати нові ініціативи США, проте прямий трансфер Tomahawk з британських запасів виглядає малоймовірним. Австралія теж послідовно підтримує Україну дипломатично і фінансово, але її Tomahawk ще не доставлені і призначені для власної оборони. Однак важливо зазначити, що загалом союзники по НАТО схиляються до поступового підвищення рівня військової допомоги Україні. Якщо Вашингтон ухвалить рішення, інші партнери, ймовірно, погодяться та сприятимуть реалізації такого кроку (наприклад, участю в тренуванні персоналу чи наданні площадок для пускових установок).
Для розуміння динаміки позиції США варто додати, що у 2022–2023 роках Вашингтон довго утримувався від надання Україні зброї, здатної вражати цілі на території Росії, побоюючись прямого конфлікту з Москвою. Але з часом ці неформальні обмеження послаблювалися: в 2023 році Україна отримала від союзників далекобійні авіаракети Storm Shadow/SCALP, у 2024-му – американські тактичні балістичні ракети ATACMS. Тож питання Tomahawk стало наступним етапом дискусії про “озброєння для перемоги”. Зміна риторики нової адміністрації США у 2025 році теж показова – президент Трамп став жорсткіше висловлюватися про необхідність перемоги України та навіть назвав російську армію “паперовим тигром”. На цьому тлі розгляд постачання Tomahawk виглядає логічним продовженням послідовної підтримки, хоча і є одним з найрадикальніших кроків з усіх розглянутих досі.
Військове значення Tomahawk для України: порівняння з ATACMS і Storm Shadow
Отримання крилатих ракет Tomahawk могло б надати Україні якісно нову здатність завдавати удари на стратегічну глибину, значно далі, ніж дозволяють наявні засоби. На сьогодні Збройні сили України вже мають дві західні системи далекого ураження: британсько-французькі ракети Storm Shadow/SCALP повітряного базування (дальність близько 250 км) та американські ATACMS для реактивних систем залпового вогню (дальність до 300 км в останніх модифікаціях). Ці ракети дозволяють успішно нищити цілі в оперативному тилу противника – склади боєприпасів, командні пункти, логістичні вузли – на окупованих територіях України (включно з Кримом) і в прикордонних областях РФ. Проте дальність польоту Tomahawk (понад 1600 км) у рази перевищує згадані системи. Фактично, з Tomahawk Україна могла б теоретично дістати до будь-якої цілі на європейській частині Росії, аж до Москви.
Варто наголосити, що Tomahawk – це крилата ракета, тобто вона летить за атмосферною балістичною траєкторією подібно до безпілотника, тільки значно швидше (близько 880 км/год) і нижче над землею. Натомість ATACMS – балістична ракета (вона злітає на велику висоту і падає на ціль по навісній траєкторії). Обидва типи мають свої переваги й недоліки: крилаті ракети малопомітні для радарів і можуть обходити зони ППО, але відносно повільні та можуть бути збиті засобами протиповітряної оборони, якщо їх виявлять. Балістичні ракети дуже швидкі (ATACMS рухається в кілька разів швидше звуку), що ускладнює їх перехоплення, проте вони летять по передбачуваній траєкторії і можуть бути виявлені радарами на висоті. Таким чином, Tomahawk для України доповнив би наявний арсенал: Storm Shadow/SCALP забезпечують прихований авіаудар на 250 км, ATACMS – стрімкий удар на ~300 км, а Tomahawk міг би завдати удару глибоко по тилових об’єктах, далеко за межами досяжності інших систем.
Потужність боєголовки Tomahawk (близько 450 кг вибухівки) аналогічна до Storm Shadow і перевищує бойову частину ATACMS (напр., у ATACMS M57 приблизно 227 кг вибухової речовини). Тобто за разовим ефектом Tomahawk і Storm Shadow схожі – обидві ракети можуть знищити добре захищену стаціонарну ціль (склад, бункер, міст), завдавши точного удару. Однак Tomahawk має перевагу у дальності і гнучкості маршруту польоту: ракету можна запрограмувати летіти складною траєкторією, обходячи системи ППО противника і атакуючи ціль із неочікуваного напрямку. До того ж Tomahawk, на відміну від Storm Shadow, не потребує літаків-носіїв – за наявності наземної або корабельної пускової установки, запуск можливий з будь-якої точки, що виключає ризик для пілотів.
За оцінками американського Інституту вивчення війни (ISW), поява у України Tomahawk радикально розширила б список доступних для ураження об’єктів противника. Аналітики ISW підрахували, що в радіусі дії 2500 км-ї модифікації Tomahawk знаходиться майже 2000 російських військових об’єктів, а для варіанту з дальністю ~1600 км – не менше 1655 об’єктів. Йдеться про бази, штаби, аеродроми, вузли постачання, промислові підприємства оборонного комплексу тощо. Багато з цих цілей на разі недосяжні для ЗСУ існуючими засобами, окрім як за допомогою безпілотників-камікадзе. Україна в 2023 році почала активно використовувати дрони великого радіусу дії для ударів по російських об’єктах (наприклад, атаки безпілотників на аеродроми дальньої авіації, на нафтобази чи на заводи в глибині РФ). Проте дрони мають дуже обмежену бойову частину (зазвичай кілька десятків кілограмів вибухівки) і тому придатні переважно для диверсій чи психологічного ефекту. Tomahawk же міг би завдати справді руйнівного удару по критично важливих і добре захищених об’єктах. Для прикладу, експерти згадують завод з виробництва іранських дронів-камікадзе “Shahed” у Єлабузі (Татарстан) чи авіабазу “Енгельс-2” у Саратовській області – зараз ці цілі поза досяжністю українських ракет, але Tomahawk дозволив би їх уразити. Удар по подібних вузлових об’єктах міг би прямо вплинути на здатність Росії продовжувати обстріли України або забезпечувати свої війська на фронті.
Отже, з військового погляду Tomahawk для України значно підсилив би потенціал далекобійних ударів. За своїм призначенням ці ракети ближче до стратегічної зброї стримування, ніж до тактичних засобів поля бою. Їхня цінність – в можливості дістати до найчутливіших тилових цілей противника, створюючи для Росії нові вразливості. Проте важливо розуміти, що сама по собі навіть настільки далекобійна ракета не здатна виграти війну – вона є інструментом, ефект від якого залежить від стратегії застосування, наявності достатньої кількості і правильних розвідданих для цілевказівки.
Чи змінять удари Tomahawk ситуацію на фронті і в тилу противника?
Одне з ключових питань – наскільки поява Tomahawk на озброєнні України може вплинути на перебіг війни. Аналітики зазначають, що безпосередньо на лінії фронту ці ракети ситуацію не переламають, адже вирішальними там лишаються наземні сили, артилерія, тактика ведення бою та чисельність резервів. Представники Кремля взагалі стверджують, що постачання Tomahawk “не змінить балансу сил на полі бою” і “не змінить ситуацію на передовій” – таку тезу озвучували президент Путін і його речник Пєсков, намагаючись применшити значення потенційної нової зброї для України. Втім, слід зважати, що російське командування має мотиви подавати заспокійливі сигнали власному суспільству.
У цьому сенсі важливо розуміти, що Tomahawk дійсно – не “чарівна зброя”, здатна миттєво змінити хід війни. Їхній вплив буде поступовим і залежатиме від багатьох умов: кількості отриманих ракет, обраних цілей, успішності прориву російської ППО тощо. Росія заявляє, що зможе пристосуватися – Кремль хизується, що російська армія нібито “просто збиватиме Tomahawk і вдосконалить свою ППО”. Насправді ж повністю нейтралізувати загрозу таких ракет вкрай складно: навіть найсучасніша система ППО не гарантує перехоплення, особливо якщо атака масована або комбінована (разом з іншими дронами й ракетами). Але при цьому ефект Tomahawk проявить себе лише при грамотному використанні. Одиничний запуск навряд чи зламає ворога, а от потенціальна кількість переданих ракет залежить від Заходу.
Політичні та військові ризики передачі Tomahawk Україні
Перспектива постачання Україні ракет Tomahawk супроводжується серйозними побоюваннями щодо ескалації конфлікту – про це попереджають як західні політики, так і особливо різко реагує Росія. Кремль вже назвав саму ідею передачі Tomahawk “серйозним кроком до ескалації”. Путін публічно пригрозив, що якщо США нададуть Києву такі ракети для ударів по російській глибині, це призведе до “знищення” відносин між Москвою і Вашингтоном. У Москві заявляють, що Tomahawk розглядаються як зброя, здатна нести ядерний заряд, і тому її поява у України стане надзвичайно небезпечним прецедентом. Російські пропагандисти пішли ще далі: окремі військові оглядачі в РФ фактично погрожують Третьою світовою війною, стверджуючи, що удари Tomahawk по російській території означатимуть вхід США і Британії у війну, на що Росія нібито може відповісти навіть ядерною зброєю.
З боку Заходу теж існують певні побоювання. Постачання Україні зброї дедалі більшої дальності весь час балансує на межі, яку умовно називають “червоною лінією” Кремля. Частина експертів і політиків у НАТО остерігається, що надто потужне озброєння для України може спровокувати непередбачувану реакцію Росії – від прямих ударів по країнах Східної Європи до застосування тактичної ядерної зброї. Саме тому рішення про кожний новий тип озброєнь раніше приймалися повільно і після ретельних обговорень. Передача Tomahawk потенційно більш чутлива, ніж попередні види допомоги, оскільки цими ракетами Україна зможе діставати далеко за межі зони бойових дій. У разі ударів по цілях у глибині РФ Москва, ймовірно, звинуватить США та Британію у “співучасті” і може шукати асиметричної відповіді. Наприклад, загрозливо лунали заяви про можливий удар по Британії у разі, якщо саме з її допомогою Tomahawk атакуватимуть російську територію. Російські офіційні особи можуть також вийти з режиму негласної толерантності до ударів по власних тилових об’єктах і, наприклад, спробувати завдати ударів по об’єктах інфраструктури країн НАТО чи по центрах ухвалення рішень (хоча це малоймовірний та надто ризикований для них сценарій).
З військової точки зору, Захід має зважити і технічні ризики: Tomahawk – високотехнологічна зброя, і її потрапляння в чужі руки небажане. Якщо ракету буде збито над територією РФ, росіяни намагатимуться дістати уламки і вивчити електроніку, системи наведення тощо. Хоча суттєвих секретів там немає (Росія ще з 1990-х знайома з технологіями крилатих ракет і навіть використовує власні аналоги типу “Калібр”), але певні компоненти чи програмне забезпечення можуть зацікавити їхню розвідку. Так само США зважують питання, чи не стане передача Tomahawk прецедентом для використання їх саме по цілях на території Росії – Вашингтон раніше намагався стримувати Україну від ударів по РФ західною зброєю, аби не провокувати ширший конфлікт. Президент Трамп в своїй заяві наголосив, що “не хоче ескалувати цю війну” і тому хоче чітко знати плани України щодо Tomahawk.
Цілком можливо, що в разі згоди США наполягатимуть на певних умовах використання: наприклад, удари лише по воєнних об’єктах і, бажано, на окупованих територіях України (Крим, Донбас), а не по цілях у глибокій Росії. Така неформальна домовленість існує щодо більшості західних озброєнь. З іншого боку, українське керівництво вважає, що удари по російських тилових базах є законними з огляду на право на самооборону, і саме загроза таких ударів може змусити Кремль бути поступливішим. Це підтвердив Зеленський, пояснивши запит на Tomahawk: за його словами, наявність далекобійних ракет посилить тиск на Росію і, можливо, спонукатиме Кремль сісти за стіл переговорів навіть без фактичного застосування цієї зброї.
Оцінки експертів, перспективи та обмеження
Військові аналітики на Заході загалом позитивно оцінюють можливу передачу Tomahawk Україні, вказуючи на її значний стратегічний потенціал. Видання The Telegraph зазначило, що навіть кілька одиниць Tomahawk, отримані Україною, стануть сильним дипломатичним козирем у протистоянні з Кремлем. Експерти припускають, що Захід може застосувати поступову стратегію в наданні цих ракет. Наприклад, спершу передати обмежену кількість і утримувати їх як стримуючий фактор, без негайного застосування. Член парламентського комітету з нацбезпеки Єгор Чернєв відзначив, що передача може здійснюватися поетапно – спочатку невелика партія зі забороною використання, далі поступове зняття обмежень на застосування. За його словами, на кожному етапі Кремлю ніби надається шанс відмовитися від ескалації і повернутися до переговорів. Таким чином, Tomahawk можуть стати для союзників і України не лише зброєю, але й інструментом політичного тиску на Росію: мовляв, ось є ракети, які дістануть куди завгодно – якщо агресія не припиниться, їх почнуть використовувати за призначенням.
Деякі західні коментатори звертають увагу на обмеження та виклики, пов’язані з Tomahawk. По-перше, терміни поставки і розгортання можуть бути досить тривалими. За даними The Telegraph, якщо рішення ухвалять, постачання “Томагавків” може тривати кілька місяців. Ракети потрібно спершу або виготовити, або взяти з наявних арсеналів, підготувати до відправки, перевезти, а головне – забезпечити платформою запуску. Американські військові джерела скептично висловлюються щодо оперативності цього процесу: на їх думку, поточний запас Tomahawk законтрактовано під потреби флоту США, і швидко виділити значну кількість для України складно. Хоча дефіциту ракет як такого немає (за час виробництва випущено близько 9 тис одиниць, щороку виготовляється 50–90 нових), але переорієнтація їх на інший театр бойових дій – серйозне рішення, що впливає на плани і США, і союзників.
По-друге, інтеграція Tomahawk у структуру ЗСУ вимагатиме навчання персоналу і, можливо, залучення зовнішніх ресурсів. Не виключено, що для пуску цих ракет можуть тимчасово використовувати територію чи навіть техніку союзників. Один із варіантів – морська платформа: наприклад, запуск з акваторії Чорного моря, але тут виникають юридичні нюанси і загроза прямого залучення НАТО. Інший варіант – наземні пускові установки, адаптовані для Tomahawk (теоретично США після виходу з ДРСМД розробляли наземну версію морських ракет). За інформацією ЗМІ, американська армія вже має наземний комплекс Mid-Range Capability, здатний стріляти Tomahawk і ракетами SM-6. Можливо, такий комплекс міг би бути переданий або розгорнутий під українським контролем. Проте всі ці сценарії досі публічно не озвучені, що свідчить про делікатність питання. Washington Post і Axios повідомляли, що під час зустрічі в Нью-Йорку у вересні Трамп поки відмовив Зеленському в негайному наданні Tomahawk саме через нерозуміння, як Україна планує їх використати. Очевидно, американська сторона хоче уникнути ситуації, коли ракети будуть вручені без чіткого плану їхнього бойового застосування або, навпаки, будуть застосовані так, що спровокують неконтрольовану реакцію Росії.
Підсумовуючи, можливе постачання Україні крилатих ракет Tomahawk – це серйозний крок, який відображає еволюцію стратегії союзників: від поступового надання оборонних озброєнь до оснащення України засобами для глибокого стратегічного наступу. Tomahawk суттєво посилили б здатність України завдавати ударів по противнику, але одночасно підвищують і ставки у протистоянні з Росією. Реальна ситуація на осінь 2025 року така, що переговори довкола ракет ведуться, триває зважування “за” і “проти”. Офіційних підтверджень передачі ще нема, проте згадки на високому рівні свідчать: Захід більше не виключає жодних варіантів озброєння для перемоги України. Якщо Tomahawk будуть передані (навіть у обмеженій кількості чи умовно), це продемонструє Кремлю рішучість союзників і може стати тим додатковим важелем, який наблизить завершення війни.
