Покровськ на заході Донецької області та сусідній Мирноград стали епіцентром запеклих боїв. Наприкінці жовтня українські сили провели ризиковану операцію – десант Головного управління розвідки (ГУР) висадився в Покровську з гелікоптерів.
Українське командування заявляє, що ця спецоперація є частиною зусиль вибити росіян із міста і заперечує його оточення. Натомість російська сторона стверджує, що український десант було знищено, а більша частина самого Покровська вже під контролем РФ. Спробуємо розібратися в реальній ситуації на цьому напрямку, спираючись на доступні дані, офіційні заяви та свідчення безпосередніх учасників боїв.
Підтверджена висадка українського спецназу
Український ГУР здійснив висадку в Покровську вночі 31 жовтня – на околиці міста двома гелікоптерами були доставлені спецпризначенці. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський особисто прибув на Покровський напрямок і підтвердив факт цієї операції. За його словами, різні підрозділи, включно зі спецпризначенцями ГУР Міноборони, беруть участь у комплексній операції з витіснення російських сил із Покровська.
Він наголосив, що українські військові роблять усе можливе, аби стабілізувати ситуацію: “Оточення чи блокування міст немає, робимо все для здійснення логістики”, – запевнив Сирський, додаючи, що “Покровськ – тримаємо. Мирноград – тримаємо”.
Висадкою десанту керував безпосередньо начальник ГУР Кирило Буданов – у мережі з’явилося фото, де він разом із Сирським на місці подій. Українські джерела повідомляли, що до операції були залучені кілька гелікоптерів, а спецпризначенці ГУР діяли в північно-західній промисловій зоні Покровська. Ця ділянка має стратегічне значення, адже контролює логістику в місто (саме тому туди й спрямували спецназ).
Суперечливі заяви про результати операції
Російське Міноборони вже вранці 1 листопада заявило, що нібито зірвало спробу висадки українського десанту ГУР у Покровську. У російських Telegram-каналах поширили відео ударів дронів-камікадзе по групі бійців, яка десантувалася з гелікоптера; стверджувалося, що більшість українських спецпризначенців одразу була вбита або поранена. В Міноборони РФ оголосили, що десант повністю знищено. Натомість українська сторона це не підтверджує = реальні втрати спецназу невідомі. Джерело РБК-Україна спростувало російські заяви, назвавши їх черговою брехнею.
Імовірно, місце висадки таки потрапило під удар противника: напередодні в мережі з’явилося відео, на якому російські оператори БПЛА відстежують переліт українських гелікоптерів (так звані “дрони-ждуни” чекали на десант). Тож не можна виключати, що частина групи могла постраждати ще під час приземлення. Втім, значного впливу на тактичну обстановку цей рейд наразі не здійснив – жодних підтверджень про суттєві успіхи десанту не надходило. Натомість операція набула великого розголосу в медіа. Деякі оглядачі припускають, що її публічність не була випадковою: можливо, українське командування хотіло продемонструвати, що ситуація під контролем, і показати активність ЗСУ в Покровську, аби спростувати наратив про “неминуче оточення”. У разі ж, якби метою був суто військовий ефект, операцію могли б тримати в секреті і розповісти про неї лише в разі успіху – як це зазвичай буває зі спецрейдами в глибокому тилу.
Поточна ситуація на полі бою
Станом на початок листопада 2025 року, оборона Покровська опинилася в надзвичайно важких умовах. Російські війська поступово просочуються в місто і нарощують присутність. Бойові дії тривають без чіткої лінії фронту – фактично, Покровськ перетворився на велику “сіру зону”, де присутні обидві сторони. За даними волонтерського проєкту DeepState, станом на 29 жовтня між двома російськими “клешнями” (угрупованнями, що наступають із півночі та півдня) залишався коридор шириною лише близько 3 кілометрів. На картах, які публікують російські джерела, цей розрив малюють ще вужчим. До того ж, на цьому вузькому плацдармі немає великих автошляхів – найближчу трасу на Павлоград уже перерізали росіяни, тож постачання здійснюється ґрунтовками і під постійним вогневим контролем ворога.
Українські військові визнають, що окупанти цілеспрямовано б’ють по шляхах підвозу: “росіяни знищують логістику українських військ. Це ускладнює доставку боєприпасів і техніки, ротацію військ і евакуацію поранених”.
Попри запевнення українського командування про те, що місто вдається утримувати, реальність дуже тривожна. За оцінками самих бійців на передовій, більша частина Покровська вже зайнята противником.
“Ситуація вкрай важка. Ми втратили 80 відсотків міста, все ще боремося за 20 відсотків, але й там програємо”, – повідомив в коментарі Bild один високопоставлений офіцер ЗСУ.
Інший військовий підтверджує: росіяни присутні майже в усіх районах, хаотично просочуються через розриви в обороні, через що фронтова лінія фактично розмилась. За таких умов українським захисникам важко навіть відрізнити, де свої, а де ворог – виникає плутанина і ризик “дружнього вогню”. Представник DeepState Роман Погорілий описав ситуацію як “неконтрольована інфільтрація”: росіяни не контролюють місто повністю і не захопили цілі райони, “вони просто хаотично пересуваються, проводять ДРГ-рейди та засідки”.
Українські воїни зазначають, що російська армія в Покровську має приблизно подвійну чисельну перевагу, а також панує в повітрі завдяки масованому застосуванню БПЛА. Президент Володимир Зеленський повідомляв, що для штурму цього напрямку Росія стягнула близько 11 тисяч військових – вдесятеро більше, ніж український гарнізон. Особливо дошкуляють російські дрони-камікадзе та FPV, які атакують як передові підрозділи, так і тилові комунікації.
Мирноград: становище сусіднього міста
Мирноград розташований на кілька кілометрів на схід від Покровська, входить до тієї ж агломерації і тепер теж опинився під загрозою. Успіхи росіян у Покровську створили ризик оточення українських сил і в Мирнограді, який лежить глибше в утвореному “мішку”. Вже 28 жовтня командування повідомило, що ворог прорвався на околиці Мирнограда – почалися запеклі вуличні бої у місті.
“На жаль, зараз противник зайшов на околиці Мирнограда і використовує не лише артилерію та дрони, а й піхотні підрозділи і бронетехніку”, – констатував речник угруповання військ “Схід” капітан Григорій Шаповал.
За його словами, Сили оборони продовжують утримувати позиції і зводити укріплення, однак ситуація залишається вкрай складною.
Основні бої за Мирноград наразі точаться на північній околиці міста. Росіяни намагаються прорватися до району багатоповерхівок (мікрорайон “Висотки”). За даними українських бійців, сірa зонa вже розширилась до цих висотних забудов, противник завдає масованих ударів (у тому числі надпотужними авіабомбами ФАБ-3000) по наших позиціях – йде підготовка ґрунту для штурму.
“Прямо зараз росіяни прочищають підходи, глушать наше спостереження і готують піхоту [до атаки]”, – повідомив воїн із позивним “Мучной” у Telegram.
Він закликає не триматися за незручні рубежі будь-якою ціною: на його думку, підрозділам варто перегрупуватися ближче до півночі міста, до району висоток, і відійти з відкритих позицій на півдні та заході Мирнограда, які прострілюються ворогом.
“Не треба грати у героїчні позиції, якщо це коштує людей… Переміщення і перегрупування – не відхід, а збереження боєздатності”, – наголошує боєць, натякаючи, що іноді краще скоротити фронт, ніж потрапити в оточення .
За наявною інформацією, українські захисники Мирнограда поки що стримують ворога на підступах до центра. Станом на 5 листопада в місті тривають перестрілки на околицях, але повного захоплення чи блокади немає. Військові зазначають, що головна небезпека – це не оточення по суші, а фактичне відрізання шляхів постачання: російські дрони та артилерія контролюють дороги, тому підвіз підкріплень і боєприпасів до Мирнограда вкрай ускладнений.
Один із українських офіцерів, який тримає оборону в Мирнограді, визнає: “Ми фактично у напівоточенні вже три місяці, ще залишаються шляхи, аби продовжувати захист міста”.
Бої на флангах і спроби деблокування
Намагаючись уникнути повного оточення Покровсько-Мирноградського угруповання, українське командування кидає резерви на фланги цього виступу. Основна боротьба зараз триває довкола “горловини” на північ і південь від міст – саме там росіяни намагаються стулити кільце. Так, на північ від Покровська, в районах сіл Родинське та Красний Лиман, тривають особливо запеклі бої. Противник намагається просунутися в бік важливого транспортного вузла – перехрестя на Гришине – і одночасно прорватися до Мирнограда з півночі, щоб відрізати останні шляхи відходу.
За зведенням Генштабу, лише протягом однієї доби ворог здійснив 79 штурмових дій на Покровському напрямку – в районах цілої низки населених пунктів: Никанорівка, Панівка, Сухинське, Родинське, Миролюбівка, Промінь, Лисівка, Покровськ, Звірове, Молодецьке, Котлине, Удачне, Новоукраїнка та Горіхове . Це свідчить про широкий фронт наступу, коли загроза нависає одночасно з різних боків. Військові відзначають зміну тактики ворога: якщо раніше росіяни діяли малими мобільними групами, то тепер кинули в бій важку бронетехніку і значно більші сили піхоти. Тривають інтенсивні артилерійські удари та авіанальоти – все для того, щоб “розм’якшити” українську оборону на флангах.
Зі свого боку, ЗСУ намагаються провести контратаки, аби розширити коридор постачання і відтіснити ворога від критичних доріг. Відомо, що до району перекинуті штурмові частини десантників та морської піхоти, додаткові безпілотники та артилерія . У промисловій зоні самого Покровська тривають позиційні бої – контроль над цим районом дозволяє вогневий контроль за частиною логістики, тому його втримання є ключовим. Росіяни усвідомлюють це і кидають багато сил, щоб витиснути українських оборонців із промзони. Як зазначив Сирський, ворог платить за просування “найдорожчу ціну”, зазнаючи великих втрат, але поки що продовжує тиснути числом.
Побоювання оточення та паралелі з Бахмутом
Останніми днями в українському суспільстві зросли побоювання, що ситуація під Покровськом може призвести до оточення значних сил ЗСУ. Низка заяв і публікацій в медіа вказує на надзвичайну напругу на цьому напрямку. Німецьке видання Bild, посилаючись на джерела серед українських військових та розвідників, описало картину, яка суттєво контрастує з офіційним оптимізмом.
Боєць, який боронить Мирноград, зізнався, що про організований відступ годі й думати: “Навіть якби ми отримали наказ відійти, ми, ймовірно, не вижили б. Найімовірніше, ніхто з нас не добереться до Родинського живим. Краще залишатися на позиціях і чекати, коли нас або деблокують, або ми потрапимо в полон”.
За словами іншого українського військового, контратаки ЗСУ під Покровськом почалися запізно і в надто малому масштабі, тож зараз вже не дають бажаного результату.
“Їх слід було розпочати ще місяць тому, коли перші росіяни зайшли в місто. Тепер це вже не приносить користі і лише коштує нам людей”, – цитують бійця аналітики.
Bild нагадує, що подібна ситуація була під час оборони Бахмута: президент Зеленський, всупереч рекомендаціям генералів, дуже довго не давав наказ на вихід гарнізону. Іншими словами, є ризик повторення “бахмутського сценарію”, коли надто затриманий відхід може призвести до оточення і великих втрат.
Водночас деякі представники влади вважають, що утримувати Покровськ важливо і з політичних міркувань. Продовження оборони має політичні мотиви, оскільки Київ побоюється, що втрата Покровська може сприйматися як символічна поразка у Вашингтоні. За інформацією західних ЗМІ, команда Зеленського побоюється за міжнародну репутацію: мовляв, якщо ЗСУ зараз залишать місто, це може негативно вплинути на підтримку Заходу. Подейкують, що президент особливо не хоче виглядати слабким на тлі можливого повернення Дональда Трампа на український трек – адже той вже був налаштований вкрай скептично щодо подальшої допомоги Україні.
Висновки
На сьогодні оборона Покровська і Мирнограда тримається, хоча й ціною надзвичайних зусиль та втрат. Українське командування заперечує повне оточення – вузький коридор на захід усе ще відкритий, і через нього продовжують надходити підкріплення та постачання. Однак ситуація залишається критичною. Російські війська контролюють значну частину Покровська (за деякими оцінками, понад дві третини міста) і тиснуть на усіх напрямках. Спецоперація ГУР із десантування в тил ворога продемонструвала готовність України йти на сміливі кроки, але не стала “чарівною паличкою” для зміни ситуації на полі бою.
Події навколо Покровська дуже нагадують фінальні тижні битви за Бахмут. Українські захисники проявляють масовий героїзм, стримуючи чисельно переважаючого противника. Водночас командування опинилося перед важким вибором: продовжувати утримувати уламки міста, ризикуючи потрапити в оточення, чи вчасно відвести війська на нові рубежі оборони, зберігши їх боєздатність. Як підкреслюють військові, людські життя важливіші за площу на карті. Якщо з’явиться загроза повного відрізання, відхід буде неминучим – втім, поки що українські сили намагаються виграти час, виснажуючи ворога в міських боях і готуючи умови для потенційного контрудару.
Покровськ тримається, але ціна цієї стійкості дуже висока. Наступні дні покажуть, чи вдасться ЗСУ розірвати “кліщі” навколо покровської агломерації та стабілізувати фронт, чи доведеться повторити важке рішення, як колись у Бахмуті. У будь-якому разі, ця битва вже стала однією з найбільш драматичних і важливих у війні 2025 року, адже її результат матиме і воєнне, і політичне значення для України.
