Події війни час від часу змушують по-новому подивитися на її хід і перспективи. Деякі удари мають не лише тактичне, а й символічне значення, змінюючи уявлення про можливості сторін і сам характер протистояння. Саме таким сигналом стала операція Служби безпеки України в Новоросійському морському порту – удар, який засвідчив, що Україна не лише обороняється, а й формує нові правила сучасної війни, зокрема на морі.
У Новоросійському морському порту 15 грудня 2025 року Служба безпеки України провела унікальну операцію: підводний безпілотник Sub Sea Baby атакував російський підводний човен проєкту 636.3 “Варшав’янка” (тип “кіло”) та підірвав його, спричинивши катастрофічні ушкодження. Як повідомляють військові й експертні джерела, це перший в історії зафіксований випадок застосування підводного ударного дрона для ураження субмарини. Відео з порту Новоросійська фіксує вибух у районі корми човна та руйнування його конструктивних елементів. Інститут вивчення війни (ISW) підтверджує, що СБУ вперше використала безпілотник під водою для нанесення удару по російській субмарині, і атака спричинила «критичні пошкодження» техніки противника. Ця історична операція вкотре нагадує: Україна здатна перемогти у цій війні, на чому наполягають і військові, і аналітики.
Аналітики звертають увагу на принципову різницю в підходах сторін до ведення бойових дій. Українські війська діють нестандартно, гнучко та креативно, тоді як російська армія здебільшого покладається на застарілі й інерційні методи. Саме Україна першою масово впровадила новітні безпілотні засоби – від FPV-дронів для розвідки та точкових ударів до морських дронів-катерів і навіть перероблених агродронів із вибухівкою. Такі технологічні рішення дали ЗСУ перевагу в тактиці та оперативному мистецтві — українські сили з великим відривом випереджають противника у винахідливості та здатності адаптуватися. Завдяки цьому Україна здійснила стрімкі контрнаступальні операції на півдні та сході, звільнила Херсонщину, значну частину Харківської області, зайшла на територію Курської області та відкинула ворога в районі Куп’янська. Натомість російське командування робить ставку на примітивне витіснення противника масами піхоти, фактично використовуючи власних солдатів як гарматне м’ясо у виснажливих штурмах. При цьому Російська Федерація веде війну ресурсами всієї держави – від центральної влади до олігархічних структур і корумпованого чиновництва, тоді як в Україні ключове навантаження оборони тримають передусім Збройні сили. Попри цю асиметрію, українські військові зберігають ініціативу та стримують тиск противника.
Підводний удар по “Варшав’янці” змінює саму логіку протистояння в Чорному морі. За словами експерта Андрія Клименка, ця операція є практичною реалізацією концепції стратегічної нейтралізації РФ – системного обмеження можливостей її флоту за допомогою комплексних асиметричних ударів. Після цього російські ракетні кораблі навряд чи зможуть безпечно виходити з бази в Новоросійську без посилених заходів охорони. Їх доведеться прикривати протичовновими бар’єрами та формувати конвої під захистом спеціалізованих сил, що суттєво ускладнює бойове застосування флоту. У підсумку підрив “Варшав’янки” блокує або значно ускладнює морську логістику Чорноморського флоту РФ. Додатково ця операція продемонструвала ефективність нових методів розвідки: українські сили змогли проникнути в систему портових камер і заздалегідь підготувати ціль, що робить подібні удари ще більш точними та результативними.
Водночас автори аналізу наголошують, що російський режим і далі діє за старою логікою “кількість важливіша за якість”. Окупаційні війська регулярно запускають сотні ракет і дронів по українських енергетичних об’єктах, здійснюють масовані піхотні атаки, однак ці дії дають мінімальний стратегічний ефект. Їхня постійність радше виконує функцію психологічного тиску на власні сили, ніж реально змінює ситуацію на фронті. Для обізнаних спостерігачів очевидно: навіть захоплені території швидко втрачають свою цінність, адже ЗСУ зберігають здатність контрударами змінювати лінію фронту. Так звані територіальні успіхи РФ залишаються тимчасовими, оскільки українська армія спроможна зрівнювати рахунок як за допомогою контрнаступів, так і через удари по військовій та енергетичній інфраструктурі противника.
Зрештою аналітики сходяться на думці, що Україні необхідно опрацювати лише один критично важливий елемент – технології й тактики, які остаточно зупинять масований наступ російської піхоти. Коли цей механізм буде зламано, надмірно напружена імперська військова машина РФ почне давати системні збої. Саме тоді стратегічна перевага України стане незворотною. У підсумку події в Новоросійську стали не просто успішною операцією, а черговим доказом того, що Україна справді здатна виграти цю війну – не за рахунок мас, а завдяки розуму, технологіям і точним рішенням.















