Події, що розгорнулися в українській енергетичній сфері наприкінці 2025 року, поступово формують картину не поодинокого корупційного інциденту, а глибокої системної кризи управління стратегічними галузями.
За інформацією з джерел, знайомих із перебігом слідчих дій НАБУ та САП, антикорупційне розслідування, яке в правоохоронному середовищі отримало неофіційну назву операція “Мідас”, стало найбільшим за масштабом втручанням у державний енергетичний сектор з початку повномасштабної війни. Йдеться не лише про окремі контракти чи посадових осіб, а про стійку систему ухвалення рішень, у якій політичний вплив, зовнішні підрядники та внутрішні менеджерські ланки зійшлися в одному вузлі.
За даними, які наразі перевіряють слідчі, в центрі цієї системи перебував державний концерн НАЕК “Енергоатом”, через який проходила значна частина закупівель і довгострокових інфраструктурних проєктів. Слідство розглядає версію, за якою в енергетичних контрактах системно закладалася неформальна “маржа” на рівні 10-15 відсотків від загальної вартості робіт. Ці кошти, як стверджують джерела, розподілялися через посередницькі компанії, субпідряди та сервісні угоди, що ускладнювало відстеження кінцевих бенефіціарів.
Ключовою фігурою цієї мережі, за матеріалами, з якими працюють правоохоронні органи, називається бізнесмен Тимур Міндич. У слідчих документах він фігурує як координатор, який поєднував інтереси окремих представників політичного керівництва, менеджменту державних компаній та зовнішніх виконавців. За наявною інформацією, слідство має у своєму розпорядженні значний масив аудіозаписів і результатів обшуків, що дозволяють реконструювати логіку ухвалення рішень і роль окремих учасників у цій схемі. На момент оприлюднення частини матеріалів Міндич залишив територію України, а його активи були арештовані в межах кримінального провадження.
Особливого резонансу ситуації додали обставини, пов’язані з особистими та діловими зв’язками Міндича з президентом України Володимиром Зеленським. Як відомо, він є співвласником студії “Квартал 95” і протягом багатьох років перебував у близькому колі осіб, пов’язаних із нинішнім главою держави. Саме цей фактор, на думку аналітиків, перетворив енергетичну справу з технічної на політично чутливу, адже поставив під сумнів межі між державними рішеннями та приватними інтересами.
Окремий пласт розслідування стосується ролі керівництва Офісу президента. За інформацією з джерел, у листопаді 2025 року слідчі дії торкнулися оточення глави ОП Андрія Єрмака, після чого він подав у відставку, формально пояснивши це власним рішенням. У матеріалах слідства, які наразі не оприлюднені повністю, фігурують аудіозаписи, де він згадується у контексті великих закупівель і стратегічних переговорів, хоча офіційних підозр йому висунуто не було. Ці епізоди, за словами співрозмовників, і досі залишаються предметом внутрішнього аналізу правоохоронців.
На цьому тлі проєкт, пов’язаний із будівництвом нового об’єкта в Чорнобильській зоні відчуження, набув принципово іншого значення. Формально йшлося про створення інженерного сховища для довготривалого зберігання радіоактивних уранових відходів із сучасною системою контролю та замкнутого водообігу. Проте за даними джерел, знайомих із перебігом подій, цей проєкт розглядався не лише як елемент ядерної безпеки, а й як фінансово привабливий контракт із мінімальним суспільним контролем.
За наявною інформацією, просування ініціативи перебувало під контролем осіб, наближених до керівництва Офісу президента. Саме через них, як стверджують співрозмовники, сигнал про необхідність активізувати роботу над проєктом був переданий до Міністерства енергетики в період, коли його очолював Герман Галущенко. Після цього керівництво “Енергоатома” отримало вказівку в стислі строки опрацювати можливість реалізації об’єкта спільно з американською компанією Holtec International.
У процесі розгляду ініціативи ключову роль відіграв тодішній президент “Енергоатома” Петро Котін, який, за даними джерел, висловив застереження щодо умов співпраці та можливих корупційних ризиків. Він вказував на непрозору модель фінансування та обмежену конкуренцію. Невдовзі після цього його повноваження були припинені рішенням наглядової ради, а виконання обов’язків передали іншому керівнику, якого у галузі вважали більш схильним до компромісів із політичним керівництвом.
Після кадрових змін проєкт формально перейшов у технічну площину. Централізований закупівельний підрозділ “Енергоатома” розпочав підготовку закритої тендерної документації для будівництва об’єкта на території зони відчуження. За інформацією з неофіційних джерел, технічне завдання формувалося за активної участі кураторів із вищого управлінського рівня, що призвело до включення низки специфічних вимог, які суттєво звузили коло потенційних учасників.
Зокрема, від підрядника вимагали підтвердженого досвіду реалізації аналогічних проєктів із урановими відходами за останні 15 років, причому щонайменше один із них мав бути виконаний у кліматичних умовах, співставних з українськими. Додатково передбачалося обов’язкове застосування американських стандартів ASTM International замість поширених у Європі ISO, використання конкретної запатентованої системи моніторингу, а також готовність брати на себе не лише проєктування і будівництво, а й повну експлуатаційну відповідальність за об’єкт протягом кількох десятиліть.
Експерти, опитані в рамках журналістських розслідувань, зазначають, що сукупність цих вимог фактично виключала з конкурсу більшість європейських компаній і залишала мінімальні шанси для альтернативних виконавців. За їхніми оцінками, лише одна компанія могла формально відповідати всім критеріям – Holtec International.
За інформацією з джерел, близьких до слідства, орієнтовна вартість контракту могла становити близько 250 млн доларів, тоді як реальні витрати на реалізацію подібного об’єкта оцінюються значно нижче. Різниця між цими сумами, як припускають аналітики, могла розподілятися через систему субпідрядів і сервісних договорів. У цьому контексті згадуються компанії TerraShield Ltd, зареєстрована на Кіпрі, українська структура “Екотехнології ЧЗО”, а також створення окремої сервісної компанії Holtec Services AG у Швейцарії для довгострокового обслуговування об’єкта.
Варто зазначити, що співпраця між “Енергоатомом” і Holtec має тривалу історію. Саме ця компанія брала участь у будівництві Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в Чорнобильській зоні, яке було введене в експлуатацію у 2023 році. Тоді проєкт подавався як важливий крок до зменшення залежності України від російських послуг зі зберігання палива. Водночас саме навколо таких багатомільйонних об’єктів, як стверджують антикорупційні аналітики, і формується середовище для зловживань.
У 2024 році співпраця отримала ще один вимір – у державному реєстрі України було зареєстровано патент на спосіб зберігання високоактивних радіоактивних відходів за участі іноземної технічної допомоги, пов’язаної з Holtec. Цей крок, за словами експертів, фактично перевів частину раніше контрактних домовленостей у площину інтелектуальної власності, що може ускладнити перегляд умов співпраці в майбутньому.
Holtec офіційно працює в Україні через підрозділ Holtec Ukraine, зареєстрований ще у 2007 році. Компанія декларує участь у ліцензійних, інженерних і консультаційних проєктах, а також співпрацю у сфері малих модульних реакторів. Представники української влади неодноразово називали це партнерство стратегічним. Водночас міжнародні розслідування звертають увагу на зв’язки Holtec із контрагентами, які фігурували в скандалах навколо ядерних об’єктів у різних країнах, хоча прямих обвинувачень на адресу компанії як кінцевого бенефіціара не висувалося.
Чорнобильська зона відчуження залишається унікальним простором, де поєднуються обмежений доступ, високий рівень секретності та значні фінансові потоки. Саме це, на думку аналітиків, створює умови для непрозорих схем через субпідряди, офшорні структури та довгострокові сервісні контракти. Міжнародні аудиторські звіти свідчать, що завищення вартості робіт на ядерних об’єктах є поширеною проблемою в регіоні Східної Європи.
На тлі офіційних заяв про модернізацію галузі та міжнародну підтримку формується суперечлива картина, у якій політичний тиск, кадрові рішення та керовані тендери накладаються на масштабне антикорупційне розслідування. Офіційний Київ наполягає, що співпраця з Holtec є запорукою безпеки та довіри партнерів, однак зростаючий суспільний інтерес і витоки інформації свідчать про запит на глибшу прозорість.
Багато з наведених фактів і версій потребують подальшої перевірки та офіційних коментарів. Втім уже зараз очевидно, що історія навколо Holtec, Чорнобильської зони та української ядерної політики виходить за межі технічних дискусій і стає одним із ключових тестів на здатність держави контролювати стратегічну інфраструктуру в умовах війни та зовнішнього тиску.
