Хто наступний? Що стоїть за публічним конфліктом Федорова та Сирського

Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони, яка сталася на тлі публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, швидко перетворилася з кадрового рішення на повноцінний політичний скандал. Те, що могло залишитися внутрішньою проблемою у військовому керівництві, вилилося в протести, вимоги звільнити Сирського та активні обговорення в соцмережах.

Сам Федоров на брифінгу 16 липня пояснив свою відставку принциповими розбіжностями з головнокомандувачем щодо управління армією та ведення війни. За його словами, він намагався налагодити співпрацю, однак ініціативи Міноборони систематично блокувалися, а Сирський звинуватив його в організації інформаційних кампаній проти себе. Ексміністр наголосив, що був готовий працювати далі, але після ультиматуму з боку головнокомандувача ситуація стала неможливою.

Це публічне протистояння спричинило хвилю обурення в суспільстві. В соцмережах почали лунати заклики до звільнення Сирського та вимоги пояснень від військового та політичного керівництва.

Експерти розділилися в оцінках цього конфлікту. Військовий експерт Олег Жданов вважає, що звільнення Сирського не призведе до обвалу фронту, оскільки, на його думку, реальну оборону тримають не генерали, а командири рот і батальйонів. Він вбачає суть конфлікту в суперечності між старою радянською системою управління та сучасною армією, орієнтованою на інновації. На думку Жданова, відставка Федорова, який був популярним завдяки реальним змінам у сфері дронів та далекобійних ударів, є серйозною помилкою, що «підрізає крила» самому президенту.

Однак існує й інша, більш інтригуюча версія. Військово-політичний експерт Дмитро Снєгирєв припускає, що конфлікт між Федоровим і Сирським міг бути штучно створений та поступово підготовлений в інформаційному просторі. Він звертає увагу на те, що головне в цій історії не сама відставка, а те, чому вона стала настільки публічною та викликала такий суспільний резонанс.

На думку Снєгирєва, це може бути частиною підготовки нового політичного проекту, який позиціонуватиметься як «умовна опозиція» до Офісу президента, але насправді залишиться під його контролем. Тезис про те, що Зеленський звільнив Федорова через особисту ревнощі до його популярності, міг бути навмисно поширений у суспільстві для мобілізації протестного електорату навколо ексміністра.

Снєгирєв вважає, що Федорова готують як конкурента для Валерія Залужного на майбутніх виборах. Його можуть представити як молодого реформатора, який залишився в Україні, займався розробкою дронів, боровся з корупцією і відкрито виступив проти застарілих підходів в армії, на відміну від Залужного, який перебуває у Великій Британії. Таким чином, Федоров може використовуватися як “медійна торпеда” для зниження рейтингів Залужного.

При цьому Снєгирєв ставить під сумнів антикорупційний імідж Федорова, зазначаючи, що за час його роботи в Міноборони накопичилися мільярдні борги за контрактами, за якими держава не отримала ні зброї, ні повернення коштів. Він вважає, що новий міністр мав би провести внутрішній аудит, але суспільство не побачило результатів.

Снєгирєв також пов’язує активізацію навколо Федорова з нещодавнім приїздом Залужного до Києва. За його словами, після зустрічей Залужного з представниками влади, на яких, ймовірно, обговорювалася його можлива участь у виборах, Банкова могла активізувати пошук політичного проекту, здатного працювати з тією ж аудиторією.

Експерт наголошує на суперечності: раніше Залужному казали, що його участь у виборах призведе до поляризації суспільства, а тепер штучно поляризують суспільство навколо Федорова. Раніше Банкова вже намагалася створити подібний проект навколо мера Харкова Терехова, але образ “господарника” не здобув популярності, тоді як Федоров вже має впізнаваність та підтримку частини суспільства.

Снєгирєв припускає, що конфлікт із Сирським міг бути закладений ще з самого початку призначення Федорова. Він згадує, що Федоров став міністром на тлі публічного конфлікту між Сирським і Сергієм Стерненком, який згодом став радником міністра. Таким чином, створювалися передумови для інформаційних атак на головнокомандувача.

Крім того, на думку Снєгирєва, кампанія може бути спрямована не лише проти Сирського та Залужного, а й проти інших потенційних конкурентів, зокрема Кирила Буданова. Історію з замахом на бізнесмена в Монако та затриманнями намагалися подати як провал ГУР, щоб нейтралізувати Буданова. Також він згадує екстрадицію Руслана Демчака, пов’язаного з оточенням Порошенка.

Показовою Снєгирєв вважає і позицію самого Федорова, який після звільнення не перейшов у відкриту опозицію, а заявив, що президент ще може переглянути своє рішення, що дозволяє йому критикувати окремі кадрові рішення, не розриваючи зв’язків з Банковою. За його словами, цей конфлікт вирішує одразу кілька завдань: дискредитує головнокомандувача, створює політичний бренд Федорова, мобілізує протестний електорат і послаблює потенційних конкурентів напередодні можливого виборчого циклу.