Від “чотирьох мішків” до рейдерських захоплень: що розкрили нові плівки НАБУ

Спочатку нові записи НАБУ сприйняли як історію про походження 150 млн грн застави за колишнього міністра Германа Галущенка. Однак повна версія слідства виявилася значно ширшою: детективи говорять про злочинну організацію, можливий вплив на державний банк, реєстри Міністерства юстиції, антикорупційні органи, а також про рейдерські захоплення та підготовку викрадення людини.

Матеріал підготовлено станом на 20 серпня 2026 року. Викладені нижче обставини є версією слідства. Винуватість конкретних осіб може встановити лише суд.
Коротко: що сталося

19 серпня 2026 року НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили про нову спецоперацію, яку в публічній комунікації назвали “Форест Гамп”. Наступного дня антикорупційні органи оприлюднили розширену офіційну версію справи та частину записів розмов.

За версією слідства, йдеться не про один епізод і не просто про сумнівне походження грошей для застави. НАБУ заявляє про діяльність злочинної організації, до якої могли входити або яку могли обслуговувати:

• чинний народний депутат;
• колишній народний депутат;
• високопосадовці Офісу президента;
• представники керівництва та службові особи державного банку;
• особи, які мали доступ до реєстраційних процедур Міністерства юстиції;
• підконтрольні підприємства, довірені особи, кур’єри та фінансові посередники.

Офіційне повідомлення НАБУ містить три основні блоки: рейдерське захоплення підприємств і нерухомості, легалізацію 150 млн грн через державний банк та підготовку викрадення людини для встановлення контролю над бізнесом.

Нові плівки важливі ще й тому, що вони з’єднують цю справу з операцією “Мідас” – масштабним розслідуванням корупції в енергетичному секторі.

Передісторія: що таке операція “Мідас”

Операцію “Мідас” НАБУ та САП публічно представили в листопаді 2025 року. Документування ймовірної злочинної організації, за даними Бюро, тривало понад 15 місяців – із літа 2024 року.

Під час фінального етапу операції детективи провели понад 70 обшуків у Києві та інших регіонах. Було вилучено документи, електронні носії та готівку. НАБУ повідомляло про тисячі годин аудіозаписів.
Основним об’єктом розслідування стала корупційна система навколо державного “Енергоатому”. За версією слідства, контрагентів стратегічного підприємства змушували платити від 10% до 15% від суми контракту. Відмова могла означати блокування платежів або втрату статусу постачальника.

У записаних розмовах цей механізм називали «шлагбаумом»: щоб отримати належні компанії гроші, підрядник мав спочатку заплатити неформальну комісію.

НАБУ стверджує, що сторонні особи без офіційних посад могли впливати на кадрові рішення, закупівлі та фінансові потоки підприємства з річним доходом понад 200 млрд грн.

Окремою частиною системи був так званий бек-офіс, або “пральня”, у центрі Києва. Там, за даними слідства, вели чорну бухгалтерію, приймали та видавали готівку, а також переводили гроші через компанії-нерезиденти, криптовалюту й інші фінансові інструменти.

За період документування через цей офіс могло пройти близько 100 млн доларів.

Як у справі з’явився Герман Галущенко

У лютому 2026 року НАБУ повідомило про підозру колишньому міністру енергетики Герману Галущенку. Слідство інкримінує йому участь у злочинній організації та легалізацію коштів.

За версією НАБУ, частину грошей могли виводити через закордонний фонд, зареєстрований на острові Ангілья. У структуру також нібито входили компанії на Маршаллових Островах і траст у Сент-Кітс і Невісі.

Бенефіціарами окремих компаній, як стверджує слідство, оформили членів родини колишнього міністра. Гроші надходили на рахунки фонду у швейцарських банках, видавалися готівкою або використовувалися для оплати особистих витрат.
15 лютого 2026 року Галущенка затримали під час спроби виїхати з України. Суд обрав йому тримання під вартою з можливістю внесення застави. Спочатку її розмір становив 200 млн грн, а згодом був зменшений до 150 млн грн.

Саме походження цих 150 млн грн стало центральною темою нових плівок НАБУ.

Хто офіційно вніс 150 млн грн застави

Заставу вносили не однією операцією та не з особистого рахунку Галущенка. Гроші надійшли від кількох юридичних осіб.

26 червня було перераховано перші 105 млн грн:

• 54 млн грн – від компанії “Тетрас Оптіма”;
• 46 млн грн – від “Хіран Констракт”;
• 5 млн грн – від “Скайт Рітейл”.

До 29 червня загальна сума досягла 150 млн грн. Підсумковий розподіл, за повідомленнями медіа, виглядав так:

• 54 млн грн – “Тетрас Оптіма”;
• 87 млн грн – “Хіран Констракт”;
• 5 млн грн – “Скайт Рітейл”;
• 4 млн грн – “Пеллет Сервіс”.

Після надходження всієї суми Галущенко вийшов із СІЗО.

Формально внесення застави іншою фізичною або юридичною особою не заборонене. Питання виникає тоді, коли кошти мають злочинне походження, а платники використовуються для приховування справжнього власника грошей.

Журналісти звернули увагу, що фінансові показники деяких компаній не відповідали масштабу переказаних сум. Це саме по собі не доводить злочину, але створює підстави перевіряти походження коштів, договори, податкову звітність і зв’язки між компаніями.

Версія НАБУ: готівку перетворили на безготівкову заставу

За версією слідства, 150 млн грн, які офіційно надійшли від компаній, спочатку існували у вигляді готівки та могли мати злочинне походження.

Завдання організаторів полягало в тому, щоб провести готівку через корпоративні рахунки, створити документальне пояснення її появи та перерахувати кошти як формально легальну заставу.

На одному із записів співрозмовники обговорюють, що “за Германа” привезли 200 млн грн. Далі, за реконструкцією НАБУ, гроші розділили на окремі частини. Це дозволяло передавати їх різними кур’єрами, використовувати кілька компаній та не проводити всю суму однією операцією.

Як, за даними слідства, передавали гроші

У розмовах згадуються кур’єри, автомобілі, парковки та мішки або сумки з грошима. Звідси й неофіційне формулювання про “чотири мішки”.

Для суду, однак, недостатньо самого аудіозапису. Слідству необхідно зіставити розмови з відеоспостереженням, геолокацією телефонів, рухом автомобілів, банківськими операціями, документами компаній і показаннями людей, які перевозили гроші.

Чому в плівках з’явився Sense Bank

У липні 2023 року Sense Bank був націоналізований. Власником 100% акцій стала держава в особі Міністерства фінансів. Це означає, що епізод стосується не приватної фінансової установи, а банку, який належить державі.

НАБУ стверджує, що на початку червня 2026 року організатори схеми могли отримати фактичний вплив на процеси всередині банку.

За версією слідства, 16 червня відбулася зустріч довіреної особи організаторів із представником керівництва банку. На записах учасники обговорюють відкриття рахунків, внесення десятків мільйонів гривень готівкою та подальше перерахування коштів.

Окрема проблема – фінансовий моніторинг. Внесення на рахунок нової або маловідомої компанії десятків мільйонів гривень мало б викликати перевірку походження грошей, змісту операції та відповідності платежу реальній господарській діяльності підприємства.

На записах звучать ідеї провести операції в ручному режимі, використати спеціальне технічне “вікно” або пояснити окремі дії обслуговуванням системи. Також обговорюються транзитні рахунки та документи, які мали створити формальне обґрунтування платежів.

Якщо версію НАБУ підтвердять банківські журнали операцій, внутрішнє листування та свідчення співробітників, це означатиме, що мова йде не просто про недостатню перевірку клієнта. Слідство намагатиметься довести свідоме сприяння легалізації коштів.

Sense Bank підтвердив проведення слідчих дій у головному офісі. Водночас банк заявив, що вони стосувалися дій окремих осіб, а сама установа співпрацює зі слідством і продовжує працювати у звичайному режимі.

Політичні контакти: кого згадують на записах

Одна з найчутливіших частин плівок – розмови про політичний вплив на державний банк та інші інституції.

У записах звучить ім’я “Давид” і згадується голова парламентського комітету. Частина медіа припустила, що співрозмовники могли говорити про голову фракції “Слуга народу” Давида Арахамію та голову податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева.

Водночас НАБУ публічно не підтвердило таку ідентифікацію і не повідомляло цим політикам про підозру в межах представленого епізоду. Сам факт згадки імені в чужій розмові не доводить участі людини у злочині.

Гетманцев відкинув припущення про свою причетність, заявив про готовність дати свідчення та пройти поліграф. Правова оцінка залежатиме не від інтерпретації окремих слів, а від наявності контактів, зустрічей, рішень і документально зафіксованих дій.

Також на записах згадується “ізраїльський біженець Тимур”. Медіа пов’язують цю фразу з бізнесменом Тимуром Міндічем, якого називали одним із ключових фігурантів “Мідасу”. Однак офіційного підтвердження, що йдеться саме про нього, у новому повідомленні НАБУ немає.

Розмови про вплив на антикорупційні органи

Нові плівки виходять за межі банківського епізоду. На записі від 9 червня співрозмовники обговорюють вибори до Ради громадського контролю при НАБУ.

Рада громадського контролю формується через відкрите голосування та бере участь у цивільному нагляді за Бюро. Зокрема її представники можуть бути залучені до конкурсних і дисциплінарних процедур.

Зі змісту розмов випливає, що учасники могли відстежувати кандидатів, координувати голосування та обговорювати, кому слід забезпечити додаткову підтримку.

Інша розмова стосується керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Співрозмовники розмірковують про майбутню заміну Олександра Клименка та необхідність заздалегідь сформувати лояльний кадровий резерв.

Цей епізод не доводить, що склад Ради громадського контролю або керівництво САП справді вдалося змінити. Але він демонструє можливий інтерес фігурантів до органів, які могли вести розслідування проти них.

План інформаційного захисту

Під час обшуків детективи, за повідомленнями медіа, знайшли матеріали, схожі на план кризових комунікацій на випадок створення парламентської тимчасової слідчої комісії.

У ньому нібито передбачалися:

• публічне відокремлення Офісу президента та уряду від скандалу;
• підготовка узгоджених повідомлень для Telegram-каналів;
• залучення медіа, блогерів та експертів;
• просування вигідних трактувань у закордонній пресі;
• переведення дискусії з конкретних фактів на ширші політичні конфлікти.

Саме існування такого документа ще не доводить, що його створювали за дорученням посадовців або що план був реалізований. Для цього потрібно встановити автора, дату створення, історію редагування, адресатів і фактичні публікації, які могли бути підготовлені за цим сценарієм.

Рейдерський блок: два підприємства і київська нерухомість

20 серпня НАБУ офіційно повідомило, що розслідування стосується не лише грошей для застави.

За версією слідства, восени 2025 року учасники організації захопили два підприємства, сукупна вартість активів яких становила 248 млн грн.

Метою заволодіння одним із підприємств нібито було отримання контролю над нерухомістю в центральній частині Києва вартістю понад 500 млн грн.

Для цього, за твердженням НАБУ, могли використовуватися:

• несанкціоноване втручання в автоматизовані системи Міністерства юстиції;
• підроблені судові рішення;
• фальшиві документи про право власності;
• підконтрольні юридичні особи;
• реєстраційні дії, які створювали видимість законної зміни власника.

У травні 2026 року група, за даними слідства, намагалася заволодіти ще кількома об’єктами нерухомості в Києві загальною вартістю понад 207 млн грн. Цей епізод не був доведений до кінця з причин, які не залежали від учасників.

НАБУ поки не назвало підприємства та адреси нерухомості. Тому неможливо незалежно перевірити їхню оцінку, структуру власності та історію реєстраційних змін.

Підготовка викрадення людини

Найбільш тривожний епізод офіційного повідомлення стосується підготовки незаконного позбавлення волі та викрадення людини.

За версією слідства, одна з груп усередині організації збиралася викрасти людину, щоб отримати контроль над суб’єктом господарювання. НАБУ заявляє, що злочин вдалося попередити.

Ім’я потенційної жертви, назву підприємства, спосіб підготовки та роль конкретних фігурантів наразі не розкрито. Ці деталі можуть бути закритими, щоб не зашкодити слідству та безпеці людини.

Кого медіа називають фігурантами

В офіційному повідомленні НАБУ більшість підозрюваних описані за посадами. Їхні прізвища Бюро не оприлюднило.

Українські медіа, посилаючись на джерела, називають серед фігурантів народного депутата Вадима Столара, колишнього депутата та забудовника Максима Микитася, а також колишню заступницю керівника Офісу президента Ірину Мудру.

Ірина Мудра

До роботи в Офісі президента Ірина Мудра була заступницею міністра юстиції. На Банковій вона займалася правовою політикою, судовою реформою, міжнародними судами та механізмами використання заморожених російських активів.

19 серпня президент звільнив Мудру з посади. В указі №734/2026 причина звільнення не зазначена.

Сама Мудра підтвердила наявність процесуальних дій, але заперечила затримання. Вона заявила, що записи можуть бути вирвані з контексту, і пообіцяла докладніше коментувати справу після ознайомлення з матеріалами.

Збіг дати звільнення з початком спецоперації є політично важливою обставиною, але сам по собі не доводить, що рішення президента було ухвалене саме через розслідування.

Вадим Столар

Народний депутат Вадим Столар підтвердив проведення слідчих дій у його помешканні та заявив про співпрацю з правоохоронцями.

Водночас офіційна публікація НАБУ не називає прізвище чинного депутата і не дає змоги встановити його процесуальний статус лише на підставі повідомлень медіа.

Максим Микитась

Джерела кількох видань назвали серед фігурантів колишнього народного депутата та забудовника Максима Микитася. У записах також звучить ім’я “Максим»”.

Проте одного імені в аудіозаписі недостатньо для надійної ідентифікації. Офіційно НАБУ прізвище колишнього депутата в новому провадженні не оприлюднило.

За якими статтями повідомляють про підозри

19 серпня НАБУ та САП повідомили про підозри учасникам організації та залученим особам. В офіційній публікації наведені такі статті Кримінального кодексу:

• стаття 255 – створення злочинної організації, керівництво нею або участь у ній;
• стаття 191 – заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем;
• стаття 206-2 – протиправне заволодіння майном підприємства;
• стаття 209 – легалізація майна, одержаного злочинним шляхом;
• стаття 358 – підроблення та використання підроблених документів;
• стаття 361 – несанкціоноване втручання в інформаційні або автоматизовані системи.

Це загальна кваліфікація всього провадження. Вона не означає, що кожному фігуранту інкримінують усі перелічені статті.

Що саме нового дали плівки

Перше – можливе походження застави. Раніше було відомо, які компанії перерахували 150 млн грн. Тепер НАБУ стверджує, що офіційні платники могли бути лише фінальними ланками, а кошти спочатку передавали готівкою.

Друге – роль державного банку. Якщо слідство доведе свідоме сприяння керівників або службовців банку, справа виходить за межі сумнівної перевірки клієнта і перетворюється на епізод можливої організованої легалізації коштів.

Третє – зв’язок із посадовцями Офісу президента. НАБУ вперше офіційно заявило, що серед учасників або залучених осіб були високопосадовці ОП.

Четверте – інтерес до антикорупційних інституцій. Записи свідчать, що співрозмовники обговорювали Раду громадського контролю НАБУ та майбутнє керівництва САП.

П’яте – значно ширший характер діяльності. Історія, яка починалася із застави, тепер охоплює рейдерство, втручання в державні реєстри, підроблення документів і підготовку викрадення людини.

Чого плівки поки не доводять

Аудіозаписи є важливою частиною доказової бази, але вони не замінюють вироку суду.

Для підтвердження версії слідства потрібно встановити:

• хто саме говорить на кожному записі;
• чи є записи повними та чи не зазнавали вони монтажу;
• який контекст передував окремим фразам;
• чи супроводжувалися розмови конкретними діями;
• кому належала готівка;
• як гроші потрапили на рахунки компаній;
• чи знали працівники банку про походження коштів;
• хто створив підроблені документи та втручався в реєстри;
• хто був кінцевим замовником рейдерських операцій.

Згадування людини в чужій розмові також не робить її автоматично учасником злочину. Саме тому важливо розділяти три категорії: офіційні твердження слідства, повідомлення журналістських джерел і припущення, засновані на окремих репліках.

Що має відбутися далі

Найближчим часом ключова інформація може з’явитися під час засідань Вищого антикорупційного суду щодо запобіжних заходів. Прокурори повинні будуть показати суду хоча б частину матеріалів, які обґрунтовують підозри.

Слідству також необхідно отримати та проаналізувати:

• повні банківські виписки й технічні журнали операцій;
• матеріали внутрішнього фінансового моніторингу;
• договори та бухгалтерію компаній, які внесли заставу;
• записи камер біля банку, парковок і місць передачі грошей;
• геолокацію телефонів та пересування автомобілів;
• дані про доступ до реєстрів Міністерства юстиції;
• метадані підроблених рішень і документів;
• експертизи голосів учасників розмов;
• докази підготовки викрадення людини;
• інформацію про кінцевих бенефіціарів захоплених активів.

НАБУ вже анонсувало подальше оприлюднення матеріалів. Тому нинішні записи, імовірно, є лише частиною доказового масиву.

Висновок

Головна новина “Форест Гампа” полягає не в тому, що за одного з фігурантів “Мідасу” внесли надзвичайно велику заставу. Це було відомо ще в червні.

Новим є твердження НАБУ, що 150 млн грн могли спочатку існувати у вигляді злочинної готівки, а потім пройти через підконтрольні компанії та державний банк. Одночасно ті самі або пов’язані з ними люди, за версією слідства, могли впливати на державні інституції, захоплювати підприємства та нерухомість і навіть готувати викрадення людини.

Саме ця сукупність епізодів перетворює нові плівки з історії про походження застави на розслідування можливого тіньового центру впливу. Але остаточну відповідь на питання про роль кожного фігуранта мають дати повні матеріали справи та суд.