Чому Трамп тисне на Зеленського і чим це загрожує Україні

Дональд Трамп домагається від України припинення ударів по російських нафтопереробних заводах. Вашингтон бачить у цих атаках загрозу для ринку пального, а Київ використовує їх, щоб послабити російську енергетичну економіку. Суперечка про спосіб ведення війни вже стала політичним конфліктом: президент США запропонував українцям змінити лідера, а в пресі з’явилися повідомлення про можливе обмеження постачання американської зброї.

Станом на 12 жовтня Вашингтон уже послабив санкційні обмеження на російський дизель. Повідомлення про нову зупинку постачання озброєнь чи обміну розвідданими поки не мають підтвердження у перевірених відкритих джерелах. Трамп також оголосив енергетичне перемир’я, проте його умови залишаються незрозумілими. Для України головне питання – чи отримає вона реальний захист своєї енергосистеми в обмін на відмову від ударів.

Як суперечка про дизель дійшла до заклику змінити президента

10 жовтня перед від’їздом із Білого дому Трамп звинуватив Зеленського в небажанні домовлятися про завершення війни. Як свідчить стенограма CNN, у розмові з журналістами він пов’язав своє невдоволення з українськими ударами по російських НПЗ та їхніми наслідками для американських фермерів. Короткий фрагмент його заяви в українському перекладі звучить так:

“Я пропоную їм знайти нового лідера, який зможе укласти угоду…”

Це прямий політичний випад проти Зеленського. Трамп переводить незгоду щодо ударів по нафтопереробці у суперечку про те, хто має представляти Україну на переговорах. Водночас робити з однієї заяви висновок про американський план зміни влади в Україні підстав немає.

Зеленський відповів 11 жовтня в інтерв’ю ABC News: керівництво країни обирають українці. Він запропонував повне припинення вогню на 60 днів, щоб організувати вибори. Дати голосування президент не оголосив; готовність необхідних безпекових і правових процедур також залишається відкритим питанням.

Чому пальне стало пріоритетом Вашингтона

Адміністрація США заговорила про дизель ще до останнього обміну звинуваченнями. У повідомленні Білого дому від 5 жовтня тимчасові заходи пояснювали бажанням зменшити витрати фермерів, перевізників та інших споживачів. Публічно Вашингтон поставив перед собою цілком конкретне завдання: зробити пальне доступнішим і показати американцям економічний результат.

9 жовтня Управління контролю за іноземними активами США видало генеральну ліцензію OFAC №135. До 7 квітня 2027 року вона дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту російського дизелю, зокрема до США. Водночас заборона списувати кошти із зазначених у документі рахунків російського Центробанку, Фонду національного добробуту та Мінфіну в американських фінансових установах залишається чинною.

Ліцензія послаблює санкції в чітко окреслених межах. Визначити за нею обсяги вже поставленого пального, майбутнє зниження цін або додаткові доходи Москви неможливо. Для цього потрібні дані про реальні операції.

Саме тут і розходяться цілі Вашингтона та Києва. Адміністрація Трампа хоче збільшити пропозицію російського пального, а українські удари мають обмежувати можливості російської енергетики. Тому успішна для України атака може стати для Білого дому перешкодою в його планах здешевити пальне. Таке зіткнення інтересів пояснює конфлікт переконливіше за припущення про особисті образи двох президентів.

Що відомо про погрози обмежити військову підтримку

11 жовтня Financial Times повідомила з посиланням на неназваних європейських посадовців, що представники США тиснули на Київ та європейські столиці, вимагаючи припинити удари по російських НПЗ. За словами джерел, під загрозою опинилися механізм закупівлі американської зброї PURL та обмін розвідданими. Reuters, переказуючи матеріал FT, зазначило, що не змогло негайно перевірити ці відомості незалежно.

Американський посадовець раніше заперечив Axios погрозу припинити обмін розвідданими, нібито висловлену українцям на переговорах у Маямі.

Його заперечення стосується одного епізоду і не охоплює всіх тверджень FT. Зміст закритих розмов залишається спірним. Тим паче з цих повідомлень не випливає, що Вашингтон уже зупинив допомогу: між погрозою та її виконанням є рішення, якого наразі публічно не підтверджено.

Київ, утім, має причини сприймати такий ризик серйозно. У спільній заяві США та України після переговорів у Джидді 11 березня 2025 року сторони зафіксували скасування попередньої паузи в обміні розвідданими та відновлення безпекової допомоги. Вашингтон уже вдавався до такого інструменту. Чи застосує його знову, поки невідомо.

Які об’єкти має захистити енергетичне перемир’я

11 жовтня Трамп оголосив негайне енергетичне перемир’я і заявив, що обидві сторони погодилися на нього. Однак зрозумілих публічних умов домовленості на той момент не було. А від переліку захищених об’єктів безпосередньо залежить, що отримає Україна.

Посадовець Білого дому описав Axios потенційну домовленість щодо НПЗ; електростанції й мережі, за його словами, могли стати наступним етапом.

Для українських міст напередодні зими це суттєва різниця. Припинення ударів по нафтопереробці саме по собі не захищає об’єкти, від яких залежать світло, вода й тепло. Якщо електростанції та мережі залишаться за межами угоди, назва “енергетичне перемир’я” обіцятиме більше, ніж така домовленість зможе дати.

Київ готовий до взаємного припинення ударів. У зверненні 11 жовтня Зеленський заявив:

“Україна готова не завдавати ударів по російській енергетиці, і розраховуємо на аналогічну готовність Росії”.

Президент також повідомив про відповідні накази Збройним силам, не розкривши їхнього змісту, та про продовження російських ударів. Наступного дня на Варшавському безпековому форумі він знову підтримав взаємне обмеження і сказав, що не чув російського схвалення пропозиції, повідомило AP. Про продовження атак говорить українська сторона. Щоб незалежно встановити порушення саме цієї домовленості, потрібні також узгоджені й оприлюднені правила, з якими можна зіставити дії сторін.

Чому європейські гроші не замінюють американських ракет

Вплив США на обороноздатність України значно ширший за обсяг їхнього фінансування. Під час запуску PURL НАТО пояснювало: європейські союзники та Канада оплачують пакети американського озброєння відповідно до українських пріоритетів, а Альянс координує постачання. Країна, яка платить за зброю, її виробник і сторона, що відкриває доступ до запасів, можуть бути різними.

За оцінкою Кільського інституту від 13 серпня, Європа залишалася найбільшим донором військової допомоги. Проте в першому півріччі 2026 року європейські донори закупили допомоги в американських оборонних компаній щонайменше на 3 млрд євро. Це близько 30% європейської військової допомоги, придбаної у промисловості. Усієї підтримки України цей розрахунок не охоплює.

Особливо вразливе місце – протиповітряна оборона. 26 березня Марк Рютте повідомляв, що від запуску PURL через цей механізм надійшло приблизно 75% ракет для українських Patriot. Ця цифра описує постачання за тодішній період. Про жовтневі запаси та час, на який їх вистачить, вона нічого не говорить.

Європа може оплачувати більшу частину допомоги, але швидко замінити кожну американську систему їй складно. Власне українське виробництво та інші канали підтримки зменшують залежність. Однак навіть за наявності грошей потрібні ракети не з’являються миттєво. Саме в окремих дефіцитних видах озброєння американський вплив може виявитися особливо відчутним.

Що сторони можуть отримати від домовленості

Взаємна відмова від ударів по енергетиці, виконання якої можна перевірити, дала б Україні відчутне полегшення. Менша загроза електростанціям означала б кращі умови для цивільних і більше можливостей ремонтувати пошкоджені об’єкти. Це пояснює, чому Київ залишає двері для такої паузи відкритими.

Росія натомість могла б відновлювати нафтопереробку й зберігати експортний потенціал. Санкційне послаблення здатне збільшити цю вигоду, хоча її розмір залежатиме від виробництва, логістики та фактичних продажів. Саме оголошення перемир’я ще не дає підстав підраховувати додаткові російські доходи.

Тому для Києва важливі послідовність і взаємність кроків. Захист українських електромереж має діяти одночасно із захистом російських НПЗ. Потрібні також зрозумілий спосіб перевірки та порядок дій після нового удару. Інакше Україна ризикує піти на поступки раніше, ніж відчує обіцяний захист, а повернути попередні можливості може бути складно.

Як може розвиватися криза

Найближчими днями сторони, ймовірно, уточнюватимуть, про що саме домовляються. На такий розвиток вказують готовність Києва до взаємної паузи та розбіжності в публічних версіях угоди. Швидкий всеосяжний мир із цих заяв поки не проглядається. Натомість можливі три сценарії, які з часом можуть змінювати один одного.

Перший – обмежене перемир’я зі збереженням військових постачань. Про рух до нього свідчитимуть спільно підтверджені перелік захищених об’єктів, час початку та порядок перевірки. Для України вирішальним результатом стане припинення російських атак на її енергосистему за продовження військової підтримки.

Другий – часткові або тимчасові обмеження з боку США. Їхні наслідки залежатимуть від того, чого вони стосуватимуться: нових закупівель, уже погоджених поставок чи окремих видів розвідданих. Найбільшу небезпеку становила б тривала невизначеність із дефіцитними засобами ППО, яким немає швидкої заміни.

Третій – після оголошення перемир’я спільних правил так і не з’явиться. Якщо удари триватимуть, вони даватимуть привід для нових взаємних звинувачень. Трамп може посилити тиск на Зеленського, Київ наполягатиме на взаємності, а Москва матиме простір для торгу про власні зобов’язання.

Вихід із кризи доведеться оцінювати за цілком практичними речами: надходженням ракет, припиненням ударів і виконанням однакових правил обома сторонами. Для України енергетичне перемир’я матиме сенс, якщо воно захистить людей та інфраструктуру. Без цього відмова від ударів ризикує обмежити її можливості, не давши рівноцінного результату.