ЗСУ звільнили нові території: чому успіх “Вівальді” важливий для Донеччини

Сили оборони повернули під контроль Зелену Долину, Липове та Колодязі на Лиманському напрямку. Про результати четвертого етапу операції “Вівальді” 14 жовтня 2026 року повідомив Третій армійський корпус. За даними командування, українські підрозділи відновили контроль над ще 101 квадратним кілометром території. Про це пише АрміяInform із посиланням на заяву корпусу.

Загальний результат чотирьох етапів, за оцінкою корпусу, становить 277 квадратних кілометрів і 16 населених пунктів. Проте значення операції визначається також тим, як змінилося становище українського угруповання. Командування пов’язує її результати зі збереженням важливого маршруту постачання, зривом російського просування у фланг Слов’янсько-Краматорської агломерації та необхідністю для противника перекидати додаткові сили.

Як розвивалася операція і яких результатів досягли Сили оборони

Про звільнення Колодязів, Липового та Зеленої Долини окремо повідомив аналітичний проєкт DeepState. Він також відзначив відновлення контролю над територіями поблизу Ставків і Шандриголового. Таким чином, щодо трьох населених пунктів повідомлення військового командування та аналітиків збігаються. Показник повернутої площі у 101 квадратний кілометр наведений у звіті корпусу.

Важливо правильно розуміти часові межі цього результату. Оголошені 101 квадратний кілометр – підсумок четвертого етапу операції. Повідомлення від 14 жовтня не означає, що всю цю територію українські підрозділи повернули протягом одного дня. Воно підсумовує бойові дії, які передували публічній заяві. За відкритими повідомленнями неможливо точно встановити тривалість боїв за кожне село або послідовність зайняття окремих позицій.

Попередній проміжний результат був оприлюднений 30 вересня. Тоді Офіс президента повідомляв про повернення 176 квадратних кілометрів за перші три етапи “Вівальді”. Андрій Білецький доповідав про стабілізацію ситуації та відновлення контролю над низкою населених пунктів. Зокрема, йшлося про Новоселівку, Олександрівку, Ярову, Дробишеве, Карпівку та Новомихайлівку, а також звільнення Середнього, Шандриголового, Дерилового, Рідкодуба й Катеринівки.

Після четвертого етапу загальна площа повернутої території зросла зі 176 до 277 квадратних кілометрів. У повідомленні Третього армійського корпусу цей результат наведений разом із даними про 16 населених пунктів, повернутих під повний український контроль. Отже, йдеться про послідовне розширення контрольованої території в межах однієї операції. Водночас самі підсумкові цифри не показують, наскільки рівномірним було просування та які ділянки потребували найбільших зусиль.

За поясненням корпусу, операція почалася з ліквідації російської інфільтрації, тобто протидії групам противника, які проникли в українську оборону. Надалі ці дії переросли в наступ із поверненням територій. Це пояснює логіку розвитку “Вівальді”: початкове завдання полягало в усуненні загрози всередині оборонних порядків, після чого українські сили змогли розвинути результат і відтіснити противника.

Для оцінки операції ця послідовність має практичне значення. Проникнення російських груп створює невизначеність щодо контролю над місцевістю та ускладнює взаємодію між українськими позиціями. Відновлення повного контролю усуває такі осередки загрози. Подальше просування вже змінює положення сторін на місцевості. Тому в загальному результаті операції поєднуються відновлення стійкості власної оборони та повернення територій, які утримував противник.

Операцію проводили частини Третього армійського корпусу разом із приданими підрозділами. Серед учасників командування називає 3-тю штурмову, 60-ту та 66-ту механізовані бригади, розвідувальні й безпілотні підрозділи, прикордонників, Сили спеціальних операцій і Національну гвардію. Такий склад важливий для розуміння характеру бойових дій: загальний результат залежав від взаємодії підрозділів із різними завданнями та засобами.

Окрему роль у повідомленнях про “Вівальді” відведено наземним роботизованим комплексам. За інформацією Офісу президента від 30 вересня, їх застосовували для ураження російських опорних пунктів. У повідомленні також ішлося про знищення вузла зв’язку та управління противника. Це конкретизує роль роботизованих систем в операції: вони використовувалися проти об’єктів, від яких залежали оборона та керованість російських підрозділів.

Про іншу складову роботи безпілотних сил ідеться в повідомленні про зустріч із військовими 21-го окремого полку безпілотних систем KRAKEN. Командир полку доповідав про участь у “Вівальді” та дії проти російської логістики на середній дистанції. Отже, оприлюднені відомості описують роботу як безпосередньо по позиціях противника, так і по його забезпеченню.

З аналітичного погляду значення має поєднання цих дій. Ураження опорних пунктів, порушення зв’язку та перешкоди в постачанні можуть ускладнювати противнику утримання позицій і реагування на зміну ситуації. Водночас відкриті дані не дозволяють визначити внесок кожного засобу в загальний результат. Так само вони не дають підстав стверджувати, що застосування роботизованих комплексів саме по собі забезпечило успіх операції.

За оцінкою корпусу, російські втрати під час четвертого етапу становили близько трьох тисяч військових, а за всю операцію – близько восьми тисяч. Ці показники слід подавати з посиланням на командування. Формулювання про втрати або “знешкоджених” військових без уточнення категорій не можна автоматично трактувати як кількість загиблих. Для оцінки співвідношення втрат сторін також потрібні дані про українські втрати, яких у наведених матеріалах немає.

Що результати “Вівальді” змінюють для оборони півночі Донеччини

Ключовим військовим результатом Білецький називає зрив російських планів обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію з флангів. У такій оцінці повернення сіл і територій має ширше значення: воно пов’язане із захистом підступів до важливого району української оборони. Водночас це залишається оцінкою командування операції, а повний масштаб змін потребує зіставлення з подальшою ситуацією на фронті.

Загроза флангового обходу небезпечна тим, що може поставити під тиск дороги, тилові райони та зв’язок між підрозділами. У такій ситуації військовим доводиться одночасно утримувати передові позиції та реагувати на загрозу збоку. Тому дії, які зупиняють або відсувають такий обхід, мають значення для стійкості всього угруповання на відповідній ділянці.

Інший заявлений результат – збереження траси Харків – Слов’янськ, яку командування визначає як ключову логістичну артерію українських сил на Донбасі. Значення такого сполучення полягає в можливості забезпечувати військо: доставляти боєприпаси, пальне, техніку та інші необхідні ресурси. Транспортні маршрути також важливі для переміщення особового складу й евакуації.

Саме тому однакова площа повернутої території на різних ділянках може мати різну військову вагу. Контроль над районом, від якого залежить доступ до важливої дороги або захист флангу, впливає на можливості значно більшої кількості підрозділів. У випадку “Вівальді” командування прямо пов’язує територіальні здобутки зі збереженням постачання. Це робить логістичний результат однією з основних складових оцінки операції.

За словами Білецького, українські дії також зірвали наступ угруповання “Запад” і змусили російське командування перекинути частину підрозділів 1-ї танкової армії. Він пов’язує це з послабленням тиску на Куп’янськ-Вузловий. У викладі командування, противнику довелося змінювати розподіл сил через ситуацію, яку створили українські підрозділи.

Якщо розглядати цю заяву в контексті всієї операції, йдеться про вплив на російські можливості одразу на кількох ділянках. Підрозділи, спрямовані для реагування на українське просування, у цей час не можуть у тому самому складі виконувати попередні завдання. Проте без докладних даних про масштаби й тривалість перекидання неможливо точно визначити, наскільки суттєво це змінило співвідношення сил біля Куп’янська-Вузлового.

У результатах “Вівальді” простежується зв’язок між наступальними діями та оборонними завданнями. Повернення територій дозволяє змінити умови, у яких противник готує подальші атаки. За оцінкою корпусу, у цьому випадку українське просування допомогло захистити фланги та важливе сполучення. Тобто територіальний результат став частиною роботи зі зміцнення оборони ширшого району.

Водночас повернення контролю над населеними пунктами ще потребує закріплення результату. Значення матимуть здатність утримувати позиції, забезпечувати підрозділи та протидіяти новим російським діям. Оголошена площа показує, чого вдалося досягти за певний період, але сама по собі не визначає подальший перебіг боїв. Так само відновлення військового контролю не означає автоматичного відновлення безпеки для цивільного населення.

Наведені дані дають підстави говорити про конкретний успіх Сил оборони на Лиманському напрямку. За повідомленнями командування, українські підрозділи розвинули початкові дії проти російського проникнення, повернули території та завадили реалізації частини планів противника. Найвагоміший результат “Вівальді” полягає в поєднанні цих здобутків: зміни на карті супроводжувалися поліпшенням умов для оборони українського угруповання на півночі Донеччини.