Останній нічний наліт Shahed-136 по Одесі показав: російські дрони остаточно перейшли на висотну тактику. П’ятнадцять апаратів заходили біля трьох із половиною кілометрів, де кулемети ДШК чи Browning, що стоять на пікапах мобільних груп, перетворюються на декорацію.
Деякі цілі збили стаціонарні зенітники, але сам факт прориву засвідчив: час радикально перезбирати “джип-ППО”. Мінімальний набір відтепер – труба ПЗРК і легка ЗУ-23-2 на борту, бажано модернізована під швидке наведення. Проте навіть така конфігурація без радіоелектронної боротьби, дронів-перехоплювачів і миттєвої координації не закриє небо. Схема “одна машина – одна задача” більше не працює, потрібна мережа, де кожен елемент – від радара до коптера зі сіткою – запускається за лічені секунди.
Проблема в тому, що “шахед” тепер рухається сходами висоти й пікірує майже вертикально, а отже старі правила прицілювання не годяться. Одеські волонтери вже ставлять ЗУ-23-2 на Hilux, піднімають її на поворотну платформу й тренуються змінювати позицію за двадцять секунд. Поруч монтують точкові станції РЕБ, здатні збити навігацію дрона або змусити його увійти в автономний режим, де на нього чекає коптер-перехоплювач. Ланцюг дій простий лише на папері: радар на пікапі помічає ціль, передає координати оператору БПЛА, той за вісім секунд випускає невеликий квадрокоптер із вибуховим канатом чи сіткою, а ЗУ прикриває сектор трасерами. Якість такого щита напряму залежить від готовності міської влади. Потрібні стаціонарні точки живлення для РЕБ, спеціальні коридори руху для пікапів, резерв генераторів і пальне. В Одесі вже запустили пілотний проект: нові зенітні пікапи отримують статус швидкої допомоги – зі спецсигналом і пріоритетом на світлофорах.
Статистика перших днів червня лякає: 552 Shahed-136, 118 результативних влучань, ефективність ворога двадцять один відсоток – плюс п’ять пунктів до травня. Причина не лише у висоті, а й у масованих одночасних запусках і географічній “ротації”. Поки одна область відбиває хвилю, через десять хвилин друга ловить нову, і навіть NASAMS чи IRIS-T не встигають перекинути ракети. Тому на кожну область потрібно щонайменше два десятки змішаних мобільних груп, а в містах-мільйонниках – резерв коптерів-перехоплювачів і диспетчерські команди операторів. Дані між ними мають ходити закритим цифровим каналом, щоб дрон не “бачив” радіоефір і не ловив тепловий шлейф мобільного телефону.
Усе це коштує дорого і вимагає синхронізації, але без цього двадцяти відсотків попадань не знизити. Україна мусить перетворити ППО на конструктор, де кожен модуль легко переставляється під нову тактику ворога. Росія змінює висоти – українські мобільні групи миттєво міняють калібр; росіяни кидають рій з різних напрямків – мережа зеніток і коптерів перекриває небо клином. Інакше нічний сценарій над Одесою стане рутиною, а статистика “влучань” обжене весняні показники.
