Операція “Мідас” – це гучне антикорупційне розслідування у сфері енергетики, результати якого Україна спостерігає з листопада 2025 року. За даними НАБУ і САП, слідство тривало 15 місяців, протягом яких детективи здійснили понад 70 обшуків і записали понад 1000 годин розмов на приховані пристрої.
Виявлена схема вражає своїми апетитами: посадовці та бізнесмени налагодили систему “відкатів” від державної компанії “Енергоатом”, змушуючи підрядників платити 10-15% від суми контрактів за “безперебійне” отримання оплат і збереження статусу постачальника. Цей неформальний податок дістав кодову назву “шлагбаум” – своєрідний бар’єр, який контрагент міг “відчинити” тільки заплативши хабар.
У схемі “Мідас” задіяні високопоставлені особи та наближені до влади бізнесмени. Серед ключових фігурантів, яким вже оголошено підозри, називають:
— Тимур Міндіч – відомий бізнесмен, співвласник студії “Квартал 95”. За даними слідства, саме Міндіч був організатором корупційної групи (на аудіозаписах фігурує під кодовим ім’ям “Карлсон”). Цікаво, що Міндіч покинув Україну буквально за кілька годин до обшуків НАБУ – детективи встановили, що він встиг виїхати за кордон напередодні вилучень. Нині його оголошено в розшук, і НАБУ з’ясовує обставини втечі та намагається повернути бізнесмена до України.
— Герман Галущенко – ексміністр енергетики, нині Міністр юстиції України. На записах фігурує під псевдонімом “Професор”. Галущенко на момент розкриття операції перебував на високій урядовій посаді, що робить скандал особливо чутливим політично. Сам чиновник заявив про готовність співпрацювати зі слідством і утримується від коментарів, але факт, що чинний міністр став фігурантом корупційної справи, вже сколихнув владу.
— Ігор Миронюк – колишній радник Міністра енергетики, імовірно один з організаторів схеми (псевдонім “Рокет”).
— Дмитро Басов – посадовець “Енергоатому”, директор з безпеки компанії (псевдонім “Тенор”). За версією слідства, він забезпечував внутрішню підтримку схеми в стратегічному підприємстві, контролюючи процеси так, щоб постачальники мусили платити “данину” за нормальну роботу .
Окрім названих, до групи входили ще щонайменше четверо осіб так званого “бек-офісу” – працівники, які займалися легалізацією та розподілом отриманої готівки. Цей бек-офіс, як з’ясували детективи, розташовувався у центрі Києва і виконував роль своєрідної “прачечної” для брудних грошей.
Викриття НАБУ показали, що через цей тіньовий офіс пройшла колосальна сума – близько 100 млн доларів США. Сховище облаштували в елітній будівлі на вул. Грушевського в Києві. Там зберігали чорну бухгалтерію, там же передавали готівку та ухвалювали рішення, кому й скільки видавати “відкатів”. Частину операцій, за даними слідства, проводили поза межами України – зокрема, видачу доларової готівки організовували за кордоном. Таким чином, схема мала розгалужений характер і використовувала міжнародні канали для відмивання грошей.
Українська влада вже почала реагувати на скандал. Президент Зеленський публічно зажадав “показових вироків” для всіх, хто причетний до корупції в енергетиці. НАЕК “Енергоатом” заявив про проведення незалежного аудиту і запевнив, що попри схему, стратегічне підприємство продовжує стабільно виробляти електроенергію. Водночас опозиційні депутати вимагають відставок посадовців, причетних до справи – зокрема, лунають заклики звільнити міністрів Галущенка та Світлану Гринчук (очільницю Мінекології, яку теж пов’язують з Міндічем). Суспільство шоковане розмахом схеми у воюючій країні, а антикорупційні активісти називають “Мідас” перевіркою, чи здатна держава дійсно покарати “недоторканних” осіб зі свити влади.
Міжнародний вимір: чи втрутяться США?
На думку багатьох оглядачів, операція “Мідас” вже вийшла за рамки чергової кримінальної справи проти чиновників. З огляду на доларовий слід, що веде за океан, справа перетворюється на міжнародний скандал, який може прямо торкнутися найвищого керівництва України. Вашингтон уважно стежить за антикорупційними процесами в Україні – не лише тому, що США є найбільшим донором і союзником у війні, а й через власні зобов’язання протидіяти відмиванню коштів та корупції.
Варто зазначити, що залучення ФБР до таких справ – не просто теоретична можливість. США нерідко використовують глобальну роль долара для поширення своєї юридичної юрисдикції. Якщо українські високопосадовці чи бізнесмени зберігали великі суми в доларах через американські банки, це може потягнути за собою обвинувачення у порушенні американських законів (наприклад, Закону про іноземні корупційні практики або законів проти відмивання коштів). Таким чином, Тимур Міндіч та його спільники ризикують стати фігурантами вже американського розслідування.
Більше того, аналітики припускають, що справа Міндіча може виявитися лише верхівкою айсберга. ЗМІ вже повідомляють про можливий інтерес ФБР до інших епізодів, пов’язаних із цим бізнесменом. Зокрема, називається окрема історія з Одеським припортовим заводом, де Міндіча також підозрюють у корупційних оборудках і відмиванні грошей – і нібито американські слідчі вже ставлять запитання про його роль у тих схемах. Офіційно ці дані не підтверджені, проте дим без вогню не буває: якщо ФБР справді збирає інформацію на Міндіча, то операція “Мідас” лише додасть їм доказів і впевненості діяти.
Для України міжнародний поворот подій має двоякі наслідки. З одного боку, залучення США може допомогти довести справу до логічного завершення, адже американське слідство має ширші можливості відстежити рух коштів через світову банківську систему. Якщо корупціонери виводили гроші за кордон, саме співпраця з ФБР здатна знайти ці активи та заблокувати їх. З іншого боку, сам факт втручання ФБР – тривожний сигнал для української влади. Це означає, що міжнародні партнери не довіряють сповна здатності Києва самостійно очистити верхівку від корупції. По суті, США можуть узяти на себе роль своєрідного арбітра української політики, вказуючи: якщо ви не покараєте винних, це зробимо ми.
Політичні наслідки: натяк для керівництва України
Найбільш делікатним аспектом історії з операцією “Мідас” є її можливий вплив на внутрішню українську політику, зокрема – на майбутні вибори. Деякі оглядачі розглядають дії антикорупційних органів (а тепер і потенційне втручання ФБР) як сигнал або навіть попередження для найвищого керівництва держави. Мовляв, Вашингтон дає зрозуміти Києву, що не дозволить закривати очі на корупцію, особливо напередодні визначальних політичних подій. У фокусі цього припущення – президентські вибори, які за нормальних обставин мали б відбутися навесні 2024 року (хоча через воєнний стан їх офіційно поки не призначено).
Справа Міндіча напряму зачіпає близьке оточення Президента Зеленського. Як вже згадувалось, Тимур Міндіч – давній друг і бізнес-партнер Зеленського, співвласник його колишньої студії “Квартал 95”, людина, яку називали “гаманцем” Офісу Президента. Герман Галущенко, інший фігурант, був призначений міністром за цієї влади. Так само і Світлана Гринчук, про яку згадував депутат Ярослав Железняк, як про “людину Міндіча” в уряді. Іншими словами, ниточки від “золотих” схем в енергетиці тягнуться до людей, наближених до чинного президента. І зараз ці ниточки починають смикати не українські опоненти, а міжнародні гравці – що потенційно набагато небезпечніше.
Ще у квітні 2024 року з’являлися чутки про жорсткий посил зі США щодо корупції в оточенні Офісу. Так, народний депутат Ярослав Железняк (один із лідерів партії “Голос”) повідомляв із посиланням на власні джерела, що Білий дім готував санкції проти наближених до Зеленського осіб, аби змусити українську владу піти на антикорупційні кроки. За словами Железняка, у тих санкційних списках фігурував і Тимур Міндіч – саме як ключова людина у “сім’ї” президента. Хоч офіційно такі санкції не були введені, сам сигнал показовий: США демонструють готовність діяти, якщо в Україні зволікатимуть із очищенням влади.
Тепер же, після вибухового розвитку подій у справі “Мідас”, цей натяк звучить ще гучніше. Чи може дійти до того, що Вашингтон фактично впливатиме на склад кандидатів у президенти України? Прямо ніхто цього не скаже, але непрямо – цілком можливо. Якщо проти Міндіча за океаном відкриють кримінальну справу або запровадять санкції, це стане потужним ударом по репутації діючого глави держави. У такій ситуації Зеленському потенційно можуть порадити не балотуватися на другий термін, аби не провокувати конфлікт із західними союзниками.
Що далі?
На момент написання статті операція “Мідас” продовжує розгортатися. НАБУ і САП вже оприлюднили аудіозаписи розмов учасників корупційної схеми – ті самі “плівки Міндіча”, про які так довго ходили чутки. У цих записах, як стверджують правоохоронці, чітко чути розмови про суми відкатів, про “кассу” для високопосадовців, про вплив на кадрові призначення. З’явилися й перші арешти: за даними слідства, сімом особам повідомлено про підозру і частину з них затримано. Хоча головний підозрюваний – Тимур Міндіч – утік, правоохоронці обіцяють вжити всіх заходів для його екстрадиції. Не виключено, що якщо українські сили виявляться безсилими, його оголосять у міжнародний розшук по лінії Інтерполу, де допомога США також стане в пригоді.
Цілком ймовірно, що публіці покажуть конкретні розмови, які підтверджують зв’язок схеми “Мідас” із високими кабінетами. Наприклад, ширяться чутки про існування записів зустрічей Міндіча з впливовими посадовцями, де обговорювалися не тільки енергетичні питання, а й оборона (згадувалась тема постачання дронів). Якщо ці матеріали стануть публічними, міжнародний резонанс тільки посилиться – адже це означатиме, що корупція зачіпала навіть військову сферу під час війни.
Для української влади настав момент істини. З одного боку, ефективність НАБУ і САП у розкритті такої масштабної афери – позитивний сигнал для суспільства та партнерів. Це демонструє, що антикорупційні інституції, вистоявши під тиском (нагадаємо, влітку 2025 уряд робив спроби послабити НАБУ, але відступив під тиском протестів і Заходу), здатні діставатися до “недоторканних”. З іншого боку, тепер важливо, щоб справа була доведена до суду і справедливих вироків. Сам Зеленський заявив, що “вироки мають бути” і що він не потерпить схеми в енергетиці. Міжнародні партнери, особливо Європейський Союз, також уважно стежать: боротьба з корупцією є однією з умов руху України до членства в ЄС.
Втім, справжнім випробуванням стане реакція влади на викриття, що ведуть до її оточення. Якщо високопосадовці уникнуть відповідальності, це підірве довіру і людей всередині країни, і союзників ззовні. Водночас рішучі дії – притягнення винних до відповідальності, конфіскація незаконних статків, очищення лав уряду від скомпрометованих осіб – можуть, навпаки, посилити позиції України. Адже в розпал війни суспільство вимагає справедливості не менше, ніж перемоги на фронті, а Захід вимагає прозорості від своїх партнерів.
Операція “Мідас” перетворилася на багатоходову партію, де замішані і гроші, і політика, і геополітика. В найближчі тижні ми, ймовірно, станемо свідками нових поворотів: можливі арешти за кордоном, санкційні рішення, гучні зізнання або, навпаки, спроби атакувати самі антикорупційні органи. США триматимуть руку на пульсі цієї справи, адже на кону – їхні гроші та репутація союзника. Для України ж ставка ще вища: це довіра громадян, підтримка Заходу і шанс показати, що навіть під час війни верховенство права не відкладено “на потім”. Недарма цю справу вже порівнюють з “скринькою Пандори” – її відкриття випустило назовні чимало неприємного, але водночас дає надію, що очищення зрештою відбудеться.
