Він народився у Криму, але його шлях до війни почався задовго до 24 лютого 2022 року. Для військовослужбовця з позивним Татарин війна стартувала ще у 2014-му – в той момент, коли Росія прийшла на півострів зі зброєю.
До анексії Криму Татарин був далеким від політики. Навчався у медичному коледжі, готувався стати зубним техніком, багато читав і планував мирне життя. Його світ складався з дому та книжок. Велику роль у формуванні світогляду відіграв батько, який наполягав на читанні історичної літератури й учив мислити критично. Саме це згодом допомогло усвідомити, що насправді відбувається з Кримом.
Поворотним став лютий 2014 року. Коли в Сімферополі відбувався мітинг на захист територіальної цілісності України, Татарин, попри заборону батька, поїхав туди за власні гроші. Він опинився серед тисяч людей, які намагалися відстояти український Крим. Після завершення мітингу ситуація різко загострилася: проросійські групи почали переслідувати учасників, били та ловили тих, хто не встиг утекти. Татарину вдалося повернутися додому неушкодженим, але стало зрозуміло – життя на півострові вже ніколи не буде безпечним.
Після завершення навчання він отримав український диплом, однак залишатися в окупованому Криму з проукраїнською позицією було небезпечно. Батько прямо сказав: за таких поглядів його або посадять, або вб’ють. Улітку 2014 року Татарин залишив дім і переїхав до Києва.
У столиці він намагався почати життя з нуля. Працював, навчався, облаштовував побут, звикав до нового середовища. Протягом семи років здавалося, що війна десь далеко, але досвід Криму не давав забути, з ким має справу Україна. За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення він уже був упевнений, що Росія піде далі, й готувався до цього морально та фізично.
25 лютого 2022 року Татарин вступив до Сил оборони України. Разом із другом він став у чергу добровольців, яка налічувала тисячі людей. Перші дні запам’яталися ночівлями на картоні, браком форми, нескінченною роботою та першими бойовими завданнями. Тоді ж він остаточно зрозумів: вдруге втекти не вийде, а відповідальність за майбутнє доведеться брати на себе.
З початку служби Татарин воював у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Як піхотинець він брав участь в обороні Донеччини, зокрема виконував завдання у Серебрянському лісі. Згодом продовжив службу у групі аеророзвідки на Східному фронті.
Для нього війна має чіткий сенс. Якщо шлях до звільнення Криму лежить через Донбас, він готовий бути там стільки, скільки потрібно. Його мотивація проста й водночас глибока: Крим залишається під окупацією, а отже боротьба триває. Усе, за що він воює, пов’язане з півостровом і людьми, які там залишилися.
Історія Татарина – це історія людини, яка не прийняла окупацію, не змирилася з втратою дому й зробила свій вибір на користь України.
