Плівки Міндіча та підозра Єрмаку: як корупційний скандал б’є по верхівці влади

Упродовж останніх місяців Україна перебуває в епіцентрі корупційного скандалу, який отримав назву “Міндічгейт”. Його головний герой – Тимур Міндіч, бізнесмен, співзасновник студії “Квартал‑95” та багаторічний партнер Володимира Зеленського. Оприлюднені наприкінці 2025 – навесні 2026 року так звані “плівки Міндіча” стали однією з найрезонансніших корупційних історій за час незалежності. Кульмінацією стало 11 травня 2026 року, коли НАБУ та САП офіційно повідомили про підозру колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку – одному з ключових фігурантів справи. Що ж насправді відбувається, яка роль Єрмака в цій історії та якими можуть бути наслідки для системи влади?

У листопаді 2025 року НАБУ та САП провели операцію “Мідас”, спрямовану на викриття масштабної корупційної схеми в державному секторі України, зокрема в “Енергоатомі”. В ході розслідування детективи задокументували розмови, які велися в квартирі Тимура Міндіча в Києві на вулиці Грушевського, 9А. Ці розмови, які отримали назву “плівки Міндіча”, стали публічними завдяки журналістським розслідуванням – спочатку оприлюднили окремі фрагменти, а згодом видання “Українська правда” отримало доступ до більш повних розшифровок. Як пояснювали журналісти, коло осіб, які мали доступ до матеріалів справи, значно розширилося через запит на екстрадицію Міндіча, який переховується в Ізраїлі. На плівках зафіксовані розмови Міндіча з низкою високопосадовців та впливових осіб. Це зокрема колишній перший помічник президента Сергій Шефір (на плівках – “Чегевара”), тодішній міністр оборони, а нині секретар РНБО Рустем Умєров, а також особи, пов’язані з будівництвом елітного котеджного містечка “Династія” в Козині під Києвом. У розмовах учасники обговорюють фінансові питання, вплив на правоохоронні органи, оборонні закупівлі, а також кадрові рішення, зокрема в Міністерстві оборони. Голоси на плівках належать різним особам, зокрема й самому Міндічу. За твердженням НАБУ, записи долучені до матеріалів кримінального провадження й активно використовуються слідством.

Тимур Міндіч – це не просто бізнесмен і партнер Зеленського за “Кварталом‑95”. За версією слідства, він є ключовою фігурою, а ймовірно й організатором, масштабної корупційної схеми в енергетиці. За даними НАБУ, через підконтрольну Міндічу так звану “пральню” легалізовували кошти, отримані злочинним шляхом від контрагентів “Енергоатому”. Схема передбачала “відкати” в розмірі 10–15% від суми контракту на закупівлі матеріалів та послуг для атомної генерації. Деякі з цих коштів у подальшому спрямовували на будівництво елітного житла для вищих посадовців, зокрема колишнього віцепрем’єра Олексія Чернишова та інших осіб. Самому Міндічу інкримінують створення злочинної організації, легалізацію коштів, а також шахрайство. Зокрема, у справі “Мідас” він фігурує разом зі своїм бізнес-партнером Олександром Цукерманом, який також переховується в Ізраїлі. Окрім того, у травні 2026 року Міндіч отримав підозру в справі про відмивання коштів на будівництві “Династії”. Саме ця справа безпосередньо стосується Андрія Єрмака.

Колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак, який очолював ОП понад п’ять років і звільнився наприкінці листопада 2025 року, отримав підозру 11 травня 2026 року. Детективи інкримінують йому участь у легалізації понад 460 мільйонів гривень на будівництві елітних котеджів у кооперативі “Династія”. Слідство вважає, що Єрмак був одним з майбутніх власників однієї з чотирьох резиденцій (резиденція R2) і забезпечував фінансування будівництва за рахунок коштів, отриманих від діяльності злочинної організації, очолюваної Міндічем. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі стверджують, що саме Єрмак залучав до схеми інших осіб, забезпечував координацію дій учасників групи та особисто брав участь у вчиненні злочину. Прокуратура повідомила, що від липня 2020 року до серпня 2022 року уповноваженою особою від Андрія Єрмака в проєкті “Династія” був його батько Борис Єрмак, що підтверджується матеріалами листування. Після серпня 2022 року цю роль виконувала інша особа. Сам Єрмак факт спілкування з Міндічем не заперечував, однак будь-яку причетність до злочинних схем заперечує. “Я не буду зараз нічого коментувати, коли закінчаться слідчі дії”, – заявив він. На запитання, чи є він “Хірургом” з “плівок Міндіча”, Єрмак відповів: “В мене ім’я – Андрій Єрмак. В мене іншого імені немає”. Раніше, у листопаді 2025 року, правоохоронці вже проводили обшуки в Єрмака, однак тоді підозру йому не оголосили. Сам Єрмак називає справу “спровокованою публічним тиском”, а його адвокат Ігор Фомін заявив, що підозра є безпідставною: “Як на мене, ніяких підстав для того, щоб пред’являти йому якісь кримінальні претензії, просто немає, не існує і існувати не може”, – сказав він.

Окрім Єрмака, підозри у справі “Династії” отримали ще шість осіб. Серед них Олексій Чернишов (на той час міністр розвитку громад та територій), якого слідство вважає організатором схеми, а також, власне, сам Тимур Міндіч. За даними САП, Чернишов забезпечив отримання земельних ділянок, узгоджував зустрічі й особисто підшукував людей для участі в проєкті. Міндічу відводилася роль у фінансуванні, розподілі коштів та конспірації учасників злочинної групи. Іншим підозрюваним інкримінують допомогу в легалізації коштів, зокрема через фіктивні компанії та готівкові операції, а також через “бекофіс” Міндіча.

“Міндічгейт” – це не просто черговий корупційний скандал. Це історія, яка може мати далекосяжні наслідки для всієї системи влади. Незважаючи на те що прямих звинувачень проти президента Володимира Зеленського немає (він має імунітет, а прямі докази його причетності до злочинів відсутні), на плівках фігурує “Вова”, зі слів Міндіча – саме президент. Фігуранти розмов, зокрема його близькі друзі, постійно згадують можливість додзвонитися главі держави. У суспільстві це викликає питання: чи знав Зеленський про оборудки свого найближчого оточення, чи був він їхнім бенефіціаром? Прямих доказів цього немає, але політичні опоненти обов’язково використають цей скандал. Для Зеленського справа створює постійний інформаційний фон, який може підривати довіру до влади. Перший пік припав на листопад–грудень 2025 року, коли стало відомо про операцію “Мідас” та “плівки Міндіча”. Тоді президент змушений був звільнити Єрмака та провести “перезавантаження” Офісу президента. Після другого витоку в квітні-травні 2026 року дискусія спалахнула з новою силою. Сам факт вручення підозри колишньому голові Офісу президента є безпрецедентним в історії України. І хоча формально Єрмак уже втратив посаду, це все одно завдає репутаційного удару по президенту.

Попри це, аналітики вважають, що сьогодні скандал не матиме критичних наслідків для чинної влади. Володимир Фесенко зазначає, що найбільші ризики можуть виникнути вже після війни, коли розпочнеться передвиборча боротьба. Саме тоді весь цей компромат може бути використаний як потужний важіль для дискредитації політичної команди Зеленського. Поки ж влада намагається демонструвати максимальну дистанцію від фігурантів справи та посилювати риторику щодо боротьби з корупцією. Однак залишається відкритим питання: чи вистачить у неї політичної волі довести розслідування до логічного завершення та притягнути до відповідальності всіх винних, включно з представниками власної “тіні”? Відповідь на нього багато в чому визначить ставлення суспільства до боротьби з корупцією та довіру до державних інституцій загалом.