Прокудін під ударом: скандали, чутки про гроші і боротьба за Херсонщину

Ситуація навколо начальника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна дедалі більше виходить за межі звичайної критики обласної влади. На тлі загострення внутрішньополітичної боротьби в Україні в інформаційному полі з’являються версії, що атаки на Прокудіна можуть бути частиною ширшої війни груп впливу.

Формально йдеться про претензії до управління прифронтовим регіоном, будівництва укриттів, “підземних шкіл”, кадрових рішень і можливих корупційних схем. Але дедалі частіше цю історію подають не як локальний конфлікт навколо Херсонщини, а як елемент боротьби за контроль над потоками, посадами і політичним впливом.

Прокудін очолює Херсонську область з лютого 2023 року. Відповідний указ про його призначення президент Володимир Зеленський підписав 7 лютого 2023 року. До цього Прокудін працював у системі Національної поліції, зокрема очолював поліцію Херсонської області.

На які публікації спирається ця версія

Публічний тиск на Прокудіна не виник на порожньому місці. Ще у 2023 році на сайті президента України була зареєстрована петиція з вимогою розглянути питання щодо звільнення Олександра Прокудіна з посади голови Херсонської ОВА та Романа Мрочка з посади начальника Херсонської МВА. Автори петиції звинувачували керівництво області та міста у некомпетентності, кадрових помилках і проблемах із безпекою цивільної інфраструктури.

Пізніше тема посилилася через розслідування і критичні матеріали щодо будівництва укриттів та “підземних шкіл” у Херсоні. Bihus.Info у листопаді 2024 року опублікували розслідування “Мільйони – своїм: журналісти дослідили як у Херсоні протягують будівництва шкіл попри протести місцевих”. У матеріалі йшлося про підряди на 185 мільйонів гривень, протести місцевих жителів і можливі зв’язки підрядників із представниками місцевої адміністрації.

У січні 2025 року Bihus.Info також повідомили, що СБУ затримала фігуранта їхнього сюжету щодо будівництва шкіл на Херсонщині за збір “відкатів”. У матеріалі зазначалося, що йдеться про співвласника компанії, яка отримувала підряди з міського бюджету на будівництво підземних шкіл.

Суспільне Херсон у 2026 році писало, що будівництво трьох підземних шкіл у Херсоні призупинили, триває перевірка, зокрема з боку правоохоронних органів, а також існує низка кримінальних проваджень. У цьому ж матеріалі наводилися слова Прокудіна про аудит проєктних рішень і ризики непридатності укриттів до безпечного використання без доопрацювання документації.

Окремо тему відповідальності Прокудіна порушувало видання Kavun.City. У матеріалі “Олександр Прокудін ініціював будівництво підземних шкіл у Херсоні, але заперечує це” редакція заявила, що має документи, які вказують на участь Херсонської ОВА у просуванні цих проєктів, і звинуватила Прокудіна у спробі перекласти відповідальність на колишнього начальника Херсонської МВА Романа Мрочка.

Свої матеріали про проблеми з “підземними школами” публікували й інші херсонські медіа. Зокрема, Khersonline писало, що проєкти обернулися мільйонними збитками, а також згадувало листи Прокудіна щодо фінансування укриттів і підземних шкіл. Видання МОСТ окремо повідомляло про скандали навколо людей, яких пов’язували з оточенням Прокудіна, зокрема про історію з Миколою Кучерявим, якого частина телеграм-каналів називала радником начальника ОВА.

Від критики до сценарію “знесення”

У низці публікацій, які поширюються в мережі, проводиться версія, що тиск на Прокудіна може бути пов’язаний не лише з претензіями до його роботи, а й із діями внутрішніх опонентів. За цією логікою, його нібито намагаються “знести” за сценарієм, який раніше уже застосовували до інших впливових регіональних фігур.

Найчастіше у цьому контексті згадують Одесу та історію з Геннадієм Трухановим. Важливо уточнити: Труханов був міським головою Одеси, а не головою ОВА. Після скандалу навколо його громадянства президент Зеленський створив Одеську міську військову адміністрацію, яку очолив колишній керівник Дніпропетровської ОВА та генерал СБУ Сергій Лисак.

Саме цей кейс тепер використовують як політичну аналогію: спочатку публічний тиск і репутаційний удар, потім швидке адміністративне рішення, після якого баланс впливу в регіоні різко змінюється.

Офіційно таких планів щодо Прокудіна не озвучували. Але сам факт появи подібних версій показує, що навколо Херсонської ОВА формується небезпечний інформаційно-політичний фон.

Підземні школи, прокуратура і питання до грошей

Окрема частина претензій стосується будівництва укриттів і так званих “підземних шкіл” на Херсонщині. Ця тема вже давно перестала бути суто господарською. У медіа неодноразово писали про проблеми з підрядниками, невведені в експлуатацію об’єкти, перевірки, аудити та кримінальні провадження.

Зокрема, журналісти повідомляли, що навколо херсонських укриттів виникали питання щодо вартості робіт, якості будівництва та можливих переплат. Також згадувалося, що правоохоронці розслідували провадження щодо ймовірного завищення цін на матеріали та роботи під час будівництва укриття у школі №41.

У цьому контексті в мережі з’являлися й чутки про конфлікт між обласною владою та прокуратурою. Їхня суть зводиться до боротьби за контроль над темами, які пов’язані з великими бюджетами, підрядниками та можливими “відкатами”. Публічних доказів, які б підтверджували саме таку мотивацію сторін, наразі немає. Але самі кримінальні провадження, перевірки та розслідування навколо будівництва укриттів є реальністю, а не вигадкою.

Для прифронтової Херсонщини це особливо вибухова тема. Укриття і підземні школи – це не просто будівельні об’єкти. Це питання безпеки дітей, доступу до освіти і довіри до влади. Тому будь-яка підозра в тому, що на цих проєктах могли заробляти, автоматично перетворюється на політичну зброю.

Версія про групу Федорова і групу Зеленського

Ще жорсткіше ситуацію описують автори публікацій, які пов’язують тиск на Прокудіна з боротьбою між різними центрами впливу всередині української еліти. У цих матеріалах просувається версія, що на тлі посилення групи, пов’язаної з Михайлом Федоровим, почалося протистояння з групою впливу президента Володимира Зеленського.

За цією версією, ідеться не лише про політичні амбіції, а й про спробу перерозподілу фінансових потоків у регіонах. Особливо там, де проходять великі бюджетні програми, закупівлі, будівництво, відновлення та міжнародна допомога.

Підтверджених доказів того, що саме така схема стоїть за атаками на Прокудіна, немає. Тому цю тезу коректно розглядати як політичну інтерпретацію. Але вона вписується у ширший контекст: після кількох гучних кадрових рішень і скандалів українська внутрішня політика стала значно жорсткішою, а боротьба за вплив дедалі частіше виходить у публічну площину.

Старі образи і історія з Карімовим

Окремо у публікаціях згадується історія про нібито старий конфлікт Прокудіна з людиною на прізвище Карімов. Його описують як впливового азербайджанця та колишнього представника професійного середовища, пов’язаного з правоохоронними структурами.

За цією непідтвердженою версією, Карімов нібито передавав Прокудіну 30 тисяч доларів за призначення на посаду начальника карного розшуку в Херсонській області, але так і не отримав обіцяної посади. Тепер, як стверджують автори публікацій, на тлі внутрішньополітичної нестабільності він міг приїхати до Києва, щоб нагадати Прокудіну про старі образи.

Жодного офіційного підтвердження цієї історії немає. У відкритому доступі немає повідомлень правоохоронних органів, які б підтверджували саме такий епізод, суму або роль Прокудіна.

Водночас сама поява цієї історії в інформаційному полі важлива. Вона показує, що проти Прокудіна почали використовувати не тільки поточні претензії щодо Херсонщини, а й старі, напівтіньові сюжети з минулого. Це вже не просто критика чиновника. Це спроба сформувати навколо нього токсичний фон, у якому будь-яка чутка починає працювати як політичний інструмент.

Погрози і згадки про “замовлення”

На цьому тлі особливо тривожно виглядають повідомлення про погрози на адресу Посадовця. У мережі з’являлися публікації та скриншоти, в яких стверджувалося, що напад на нього нібито “замовляли” через тіньовий форум. Хто саме це робив, коли саме з’явилися такі повідомлення і чи мали вони реальний зв’язок із конкретними виконавцями – наразі незрозуміло.

Тому коректно говорити не про доведене замовлення нападу, а про факт появи таких повідомлень в інформаційному просторі. Якщо ці публікації справді були частиною кампанії тиску або залякування, вони мають стати предметом уваги правоохоронних органів. Якщо ж це була провокація або інформаційний вкид, суспільство також має розуміти, хто і навіщо запускає такі сюжети.

У нинішніх умовах навіть неперевірені повідомлення про погрози не можна повністю ігнорувати, адже Прокудін уже був фігурантом реальної історії із замахом.

У квітні 2024 року СБУ повідомляла, що запобігла замаху на начальника Херсонської ОВА. За словами голови СБУ Василя Малюка, російські спецслужби готували атаку на автомобіль Прокудіна за допомогою дрона з вибухівкою, а місцевий житель коригував дії ворога. Сам Прокудін тоді підтверджував, що йдеться не про першу спробу його вбити.

Цей бекграунд робить будь-які нові погрози небезпечнішими. Навіть якщо частина з них є інформаційною атакою або спробою залякування, вони лягають на реальний досвід замахів, війни і роботи російських спецслужб у прифронтових регіонах.

Чому це більше, ніж конфлікт навколо однієї людини

Історія з Прокудіним важлива не лише через його посаду. Вона демонструє, як у воєнній Україні змішуються кілька процесів: боротьба за регіональні бюджети, конкуренція груп впливу, силовий ресурс, медійні атаки, кримінальні провадження і старі особисті конфлікти.

У мирний час такі історії могли б залишатися внутрішньою політичною боротьбою. Але під час війни вони мають іншу ціну. Херсонщина – це прифронтовий регіон, де кожне управлінське рішення прямо впливає на безпеку людей, евакуацію, відновлення, укриття, школи і доступ до допомоги.

Якщо навколо області справді йде боротьба за фінансові потоки, це удар по довірі до держави. Якщо проти Прокудіна ведеться політична кампанія з використанням чуток і старих образ, це також небезпечний сигнал. Якщо ж частина звинувачень має реальне підґрунтя, суспільство має побачити не телеграмні зливи, а офіційні розслідування, підозри, суди і вироки.

Поки що ситуація виглядає як суміш підтверджених фактів, жорстких політичних інтерпретацій і неперевірених звинувачень. Але головне вже очевидно: тиск на Прокудіна став частиною більшого процесу, в якому українські еліти починають відкрито боротися за контроль над регіонами.