В Україні запустили процес позасудової націоналізації великих підприємств, які прийнято пов’язувати з олігархами і великим бізнесом.
Рішення про це ухвалила Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Регулятор дозволив списання акцій зазначених підприємств з рахунків приватних осіб у власність держави на підставі рішення Ставки верховного головнокомандувача і деяких законів про режим воєнного стану.
У випадку з “Мотор Січчю” націоналізація не стала великим сюрпризом – такий результат прогнозували після нещодавнього затримання і звинувачення у зв’язках з Росією її президента В’ячеслава Богуслаєва. Однак з іншими компаніями списання державою акцій, схоже, стало несподіванкою навіть для самих власників.
Рішення про примусове відчуження у власність держави акцій “Укрнафти” (42% акцій у Коломойського), “Укртатнафти” (60% акцій у Коломойського і Боголюбова, ця компанія є власником Кременчуцького НПЗ), “Мотор Січ” (56% акцій було продано китайським інвесторам Богуслаєвим, але угоду зупинив Антимонопольний комітет, сам Богуслаєв зараз заарештований), “АвтоКрАЗу” (Жеваго) і “Запоріжтрансформатора” (власник Костянтин Григоришин) ухвалила Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку.
Регулятор дозволив списати акції зазначених підприємств з рахунків приватних осіб у власність держави. У самому рішенні зазначено, що підставою для списання акцій є кілька законодавчих актів, зокрема, закон про введення воєнного стану в Україні, наказ верховного головнокомандувача ЗСУ від 6 листопада 2022 року, наказ командувача сил логістики ЗСУ (від того самого числа), а також закон “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного або надзвичайного стану”.
На останньому зупинимося детальніше, оскільки саме він, по суті, визначає саму процедуру відчуження майна.
Цей закон ще від 2012 року, під ним стоїть підпис тодішнього президента Віктора Януковича. Відтоді до закону вносили зміни (зокрема 2022 року), але основні статті десятирічної давності.
У цьому законі прописано два способи націоналізації активів під час воєнного стану. Перший – примусове або добровільне відчуження (стосується всіх типів товариств і підприємств комерційної форми власності), другий – вилучення (стосовно державних підприємств).
Головна відмінність між ними в тому, що в першому випадку, тобто якщо йдеться про відчуження приватної власності, передбачено попереднє або подальше повне відшкодування вартості активу (акцій) власнику. У випадку з держпідприємствами такої норми немає.
У 2012 році Кабмін ухвалив порядок розгляду заяв про здійснення виплат для подальшої повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного або надзвичайного стану. У ньому зазначено, що виплати компенсацій відбуваються в порядку черговості оформлення рішень і в межах коштів, передбачених на ці цілі з бюджету. Також додається типовий зразок акта про відчуження майна.
Тобто за активи належить компенсація, її сума визначається на підставі оцінки вартості майна. А виплати проводяться з державного бюджету – у межах закладених на рік коштів на ці цілі.
Однак поки що не зовсім зрозуміло, чи було проведено оцінку активів станом на зараз, уже з урахуванням пошкоджень унаслідок воєнних дій.
“Наприклад, “Укртатнафта” до війни з Кременчуцьким НПЗ і ця ж компанія зараз – це зовсім різні активи”, – каже голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.
Та й узагалі неясно, чи збирається держава платити. Як заявив секретар РНБО Олексій Данілов, конфісковані активи набули статусу військового майна і передані Міноборони, а після завершення воєнного стану може бути виплачено компенсацію, або їх повернуть власникам.
