Країни G7, Євросоюз і Австралія, яка долучилася до них, під кінець 9 місяців війни ввели “стелю цін” на російську нафту. Але з урахуванням усіх своїх вивчених санкційних проколів, перестрахувалися і ще до введення обмеження заповнили російською сировиною усі доступні сховища.
Однак публічні дії продовжилися і, починаючи з 5 грудня, Євросоюз, “велика сімка” та Австралія застосували обмеження цін на морські перевезення російської нафти на рівні 60 доларів за барель. При цьому навіть тут залишаються свої проломи у вигляді Болгарії, якій дозволено закуповувати російську нафту морем до 2024 року. Ще кілька країн ЄС продовжать імпортувати російську нафту через трубопроводи.
Російська сторона ще напередодні через віцепрем’єра Олександра Новака озвучила, що не продаватиме нафту країнам, які ввели обмеження ціни. Також у ЗМІ з’явилася інформація, що РФ підготувалася до нафтових санкцій, наростивши свій танкерний флот за кілька місяців до 100+ одиниць, при цьому закупівля танкерів все ще триває.
Зараз для всіх сторін важлива не стільки ціна, скільки гра в те, “хто перший моргне”. Для Заходу важливо не обвалити свій ринок нафти і не накрутити на неї ціни, а для Росії – не прогнутися під запропоновані схеми і не продовжити далі постачати нафту за запропонованою ціною, адже дисконт, який просять, здається зовсім мікроскопічним. Але хитрість плану в тому, що стелю на російську нафту збираються переглядати кожні два тижні. Тому, якщо РФ сьогодні продасть по 60, то через пару тижнів їй можуть запропонувати її ж продавати по 59.
Але поки що це лише “елегантна” задумка Заходу. Реалії ж вибудовуються дещо інші. Країни ОПЕК+ вже підтвердили, що продовжують курс на зниження видобутку нафти. При цьому 7 грудня ф’ючерси на нафту марки Brent зросли на 3 центи, або на 0,04%, до 79,38 долара за барель, після того, як під час попередньої торговельної сесії вони вдруге впали нижче за 80 доларів у 2022 році. Також дуже високими залишаються ціни на газ у Європі – понад 1550 доларів за тис. кубометрів.
кубометрів, що теж впливає на нафтові котирування.
І тепер, з великою ймовірністю, почнеться перерозподіл світового енергоринку. Російська нафта і так йде до Китаю та Індії, але для істотного збільшення обсягів продажів потрібні танкери, закупівлею яких, власне, в РФ зараз і зайняті. Є складніша проблема – це страховка танкерів. Донедавна це була суто західна монополія. 90% усіх танкерів планети обслуговує міжнародна група страховиків P&I Clubs, штаб-квартира якої розташована в Лондоні. Природно, вони до всіх антиросійських санкцій приєднані.
Але і тут з’явилися проломи. Туреччина вже визнала російські страховки і тепер танкери з портів РФ можуть перетинати Босфор і, власне, виходити на світові ринки. Але поки вичікують китайці, побоюючись вторинних санкцій. Хоча з імовірністю 99% незабаром з’являться нові страхові компанії з Азії, які почнуть обслуговувати російські судна, і повториться ситуація, як із китайською електронікою на російському ринку. Підуть великі міжнародні компанії а-ля Huawei, але їх замінять китайські виробники, заточені спеціально під російський ринок.
У цьому сенсі антиросійські санкції, звісно, створять проблеми Кремлю, змусивши його шукати нові обхідні шляхи як для транспортування, так і для продажу своїх енергоресурсів, але “стеля цін” на нафту не стане критичним ударом по російській економіці. Ми вже бачили подібні схеми щодо інших країн-ворожнеч західному світу. І щоразу ці схеми закінчувалися тим, що підсанкційні країни продовжували працювати і поповнювати свій бюджет, обходячи всі накладені на них обмеження.
